Пасхальне послання митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії

Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!

Незважаючи на спричинені війною горе та смуток, які переживає кожен українець, ми з вами сьогодні відзначаємо Христове Воскресіння. Це свято наповнює нас упевненістю в перемозі над російським окупантом, оскільки Воскресіння Христове – це торжество перемоги добра над злом, правди над неправдою, перемоги Бога над дияволом.

Христос не вчинив нічого злого своїм розпинателям, та вони все одно вбили Його, сподіваючись цим змусити Бога замовкнути і не викривати їхніх гріхів. Але Христос воскрес, показуючи що богоборці ніколи не досягнуть успіху, що ніхто не зможе приховати істину, яку Христос звіщав людям, і що зло не зможе вічно панувати. Страждання Христові не тільки привели до Його воскресіння, а й показали всім людям правду про Його Божество і про Божественну любов до всіх людей, котра кожному з нас відкрила шлях до вічного блаженства в Небесному Христовому Царстві.

Тому це свято і нашому народу дає впевненість, що зло, принесене московським агресором, не буде вічно панувати на нашій землі, що Україна переможе ненависть ворога, як Христос переміг смерть і диявола.

Але багатьох турбує питання: коли це станеться? Коли прийде перемога над окупантом, а з нею і мир? Чому війна триває вже так довго і ніяк не закінчиться?

На жаль, сьогодні український народ розділився на тих, хто докладає всіх зусиль заради перемоги, захищає Україну зі зброєю в руках чи, залишаючись у тилу, віддає останнє для захисту Батьківщини, та на тих, хто просто чекає коли війна закінчиться, щоб жити у спокої та в своє задоволення. І якщо першим потрібна лише перемога над ворогом, бо якщо не буде перемоги, то не буде й справжнього миру, то іншим потрібен просто мир і не важливо якою мовою вони будуть розмовляти після закінчення війни чи який прапор буде висіти над їхнім будинком.

Так, сьогодні вони люблять Україну на словах, але якщо прийде окупант, то вони полюблять і його державу і будуть вважати себе частиною цього народу, бо особисте благополуччя для них важливіше, ніж Українська держава чи українська нація. І Україну ослаблює те, що не всі готові боротися за її перемогу і свободу в той час, коли наші воїни віддають свої життя за кожного українця: і за тих хто любить свій народ по-справжньому, і за тих, хто любить його тільки на словах.

Українці всю свою історію боролися за те, щоб жити вільно на своїй землі і завжди це право відстоювали своєю кров’ю, очікуючи, що нащадки будуть розбудовувати справді українську державу, за яку їхні батьки віддають своє життя. А ще ми всі чекаємо збільшення допомоги від наших союзників, сподіваючись на їхню зброю та розуміння, що українці борються і вмирають в тому числі і за їхнє життя та майбутнє.

То що ж, в таких важких обставинах Україна не зможе перемогти? Не просто зможе, а й обов’язково переможе, бо з нами Бог! Бог завжди там, де люди до Нього звертаються, де Його потребують і усвідомлюють це. Коли ізраїльський народ йшов з Богом проти набагато сильнішого ворога, то завжди перемагав, незалежно від того, наскільки ворог перевищував його числом.

«Нехай ваш дух не занепадає, не бійтеся, не тривожтесь і не тремтіть перед ними, адже Господь, ваш Бог, іде з вами, щоб воювати за вас з вашими ворогами та врятувати вас» (Втор. 20:3-4) – каже нам Святе Письмо. Але те, що з нами Господь, не означає, що ми не повинні докладати всіх зусиль у боротьбі проти ворога. Ми не можемо склавши руки чекати, що Господь буде боротися за нас і дасть нам готову перемогу. Боротьба за істину і свободу – це завжди страждання, скорботи і біль.

Щоб Христос воскрес, Йому необхідно було постраждати на хресті та померти. І життя християнина полягає в наслідуванні Христа. Не тільки наслідування Його вірності Богу Отцю, а й готовності при потребі постраждати за істину. Все це наближає нас до Бога, завдяки цьому ми і стаємо справжніми християнами.

«Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Але в цьому всьому перемагаємо – завдяки Тому, Хто нас полюбив» (Рим. 8:36-37) – звертається до римських християн святий апостол Павло. Боротьба проти московського окупанта – це не тільки боротьба проти людей зі зброєю, які прийшли на нашу землю, це й боротьба проти диявола, який сюди їх привів: «…наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби» (Еф. 6:12).

А для такої боротьби ми повинні бути готові не тільки фізично і збройно, а й духовно. Сподіватись не тільки на «дванадцять легіонів ангелів» (Мф. 26:53) у вигляді військової допомоги від союзників, а й пам’ятати слова Христа «У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ» (Ін. 16:33). І нам Господь дарує перемогу, якщо ми будемо боротися за Україну і в цій боротьбі покладатися на Бога і щиро молитися, щоб Він нас укріпив у боротьбі, зміцнив наших захисників, зберіг їх від поранення і смерті, та допомагати нашій державі і нашому народу вистояти перед лицем диявольського ворога.

У ці пасхальні дні хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії з радісним святом Світлого Христового Воскресіння. У цей нелегкий час закликаю посилити наші молитви за українських воїнів, щоб Господь укріпив їхні сили вигнати московського окупанта з української землі і здобути остаточну перемогу. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, лікарів, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Також у сьогоднішній день світлого свята згадаймо тих, хто віддав своє життя за те, щоб ми могли святкувати, не відчуваючи жахів війни. Нехай Господь дарує нашим героям Царство Небесне і вічне життя, а їхнім родинам, які перебувають у горі та скорботі, утіху, що як Христос помер і воскрес, так і новітні українські лицарі знайдуть вічне життя в оселях небесних, а пам’ять про них ніколи не зникне з наших сердець.

З молитвою і вірою в Божу допомогу борімося кожен у міру своїх сил – і Господь обов’язково подасть українським воїнам перемогу, а всім українцям сили і мудрість відбудувати державу на засадах любові до Бога та вірності своєму народу.

Нехай Господь, що воскрес із мертвих і відкрив усім нам шлях до Небесного Царства, дарує українському народу перемогу над російським агресором і благословенний мир!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
митрополит Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2024 рік

м. Тернопіль


Пасхальне послання Архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

У ці святкові дні ми радіємо, що зустріли світле Христове Воскресіння. Ми знаємо, що Христос воскрес із мертвих, подолав сили диявольські, знищив владу смерті над світом. Воскресіння Христове дало нам можливість перемогти гріх у собі і відкрило шлях до єднання з Богом. Кожна людина може тепер отримати вічне життя у Царстві Небесному.

Дуже часто можна почути питання: як Христос переміг смерть, якщо люди продовжують вмирати? І дехто з невіруючих людей вважає це сильним аргументом, щоб заперечити істинність християнства та потребу вірити в Бога. На це питання відповів святитель Миколай Сербський: «Труна для нас вже не вічна темрява, а лише ворота, у яких очікують нас світлі ангели Божі. Для всіх сповнених любові до прекрасного і людинолюбного Господа труна стає просто останньою перепоною, переступивши яку вони з’являться у присутності Божій». Таким чином ми розуміємо, що навіть коли ми вмираємо тілом, то не зникаємо, не припиняємо свого існування, не розчиняємось, не йдемо в темну безодню, де плач і скрегіт зубів. Але разом з тим це не означає, що всі люди, незалежно від їхнього ставлення до Христа, отримують вічне життя.

Перемога над смертю дана не всім людям масово, а кожній людині особисто. Отримати її може тільки той, хто звернеться до Христа, як про це каже той самий святитель Миколай: «Якщо люди і понині грішать, і гинуть у гріхах, це не означає, що Христос не переміг гріх; а означає тільки те, що дані люди не вживають єдиних ліків від своєї смертельної хвороби; значить, Христос як ліки ще недостатньо їм відомий; або, якщо і відомий, вони все-таки з яких-небудь причин не беруть Його».

У чому ж причина, що люди, навіть знаючи про Христа від свого народження, виховані у християнських сім’ях, які ходять все життя до храму Божого, сповідаються і причащаються, продовжують грішити і, за словами святителя, не знають Христа або не приймають Його? Причина у тому, що людина, яка щиро вірить у Бога, розуміє, що кожне слово, сказане в Євангелії, є істиною, а якщо це так, то ми повинні змінити своє життя та йти за Христом, зрікшись себе (Мк. 8: 34), тобто власного егоїзму та власних пристрастей. А таке носіння хреста вимагає від нас багатьох зусиль, які ми часто не готові прикласти. Завжди легше і приємніше грішити, бо до такого способу життя нас спокушає диявол, а також світ, який лежить у злі (1 Ін. 5:19). Лише людина, яка відродила свою істинну природу та воскресла до життя у Христі, може пізнати насолоду життя з Богом, Царства Божого, яке вже тут, на землі, відкриває ворота Царства Небесного.

Дуже часто людям заважає прийти до Христа те, що нелегко Його сприймати як Бога, бо повноцінно усвідомити Бога людський розум не може. Часто читаючи Євангеліє, ми можемо звертати більше уваги на земне життя Господа Ісуса та бачити Його земною людиною. Сьогодні християни набагато більше люблять свято Різдва чи події, пов’язані з хресною смертю Спасителя, ніж Воскресіння Христове, бо для людської свідомості легше зі зворушенням дивитись на Младенця, Який лежить у яслах вертепу, легше жаліти Христа, який безгрішно страждає на хресті, ніж побачити в Ньому Бога, Який воскрес із мертвих, перемігши Своїм Божеством диявола і смерть. Недарма і єретики в першу чергу бралися заперечувати Божество Ісуса Христа, а отже, і те, що Він Сам воскрес із мертвих, як Бог.

Не випадково навіть Марія Магдалина, яка так хотіла побачити воскреслого Христа Спасителя, почула від Нього таку, здавалось би, жорстоку відповідь: «не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого» (Ін. 20:17). Ці слова не означають, що Господь не впізнав Марію чи зневажив нею, вони означають, що Марія сприймала Христа не як воскреслого Богочоловіка, а як людину, Учителя, з Яким раніше часто спілкувалася та проводила багато часу. І тому, коли ми не отримуємо від Господа те, що хочемо, навіть коли щиро і часто про це молимось, то, можливо, причина в тому, що ми не сприймаємо Його як Бога, а розмовляємо з невидимою всесильною людиною.

Нам важко прийняти те, що Бог безмірно та абсолютно вищий за нас. Нам важко смиритись і признати, що не все в житті залежить від нас самих. Але без цього ми не можемо повноцінно вірити в Бога, і наша молитва без цього не може бути справжньою. Як казав святий XX ст. преп. Амфілохій Патмоський: «У кого всередині є любов, то є у ньому і Сам Бог. А любов супроводжується смиренням. Любов і смирення пов’язані нероздільно, і найважливіша справа для людини – мати любов… У кого з нас є любов, ті подібні Богові. А тому сатана завжди прагне охолодити любов. Тому що ми постимось, а він зовсім не їсть. Але коли ми любимо і смиренні, цього він ніяк не може досягнути». Тож шукаймо в нашому житті шлях до смирення, упокорімо свою гординю і свої пристрасті та побачмо безмежну велич Бога, сповняймо наші серця любов’ю до воскреслого Спасителя Господа Ісуса Христа. Це єдиний шлях до Бога. Наше смирення потрібно не Творцю – воно потрібно нам, щоб прийти до Нього і стати істинною дитиною Божою.

У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Нехай радість від того, що Христос воскрес, наповнює наші серця та примножує в них любов до Бога і надію на те, що Він нас ніколи не залишить без Своєї допомоги. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай Всемилосердний Господь Ісус Христос допоможе нам подолати всяке зло, яке діє всередині нас і між людьми, і веде нас життєвим шляхом до спасіння і вічного життя!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2021 рік

м. Тернопіль


Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Закінчився Великий піст, і вся Україна радісно зустрічає Світле Христове Воскресіння. Ми пройшли довгий шлях покаяння, боротьби з гріхом, скорботи через наші гріхи та зусиль для їх подолання. І сьогодні всі ми воскресли до нового життя, життя у Христі, наслідуючи нашого Спасителя, як про це нам каже святий апостол Павло: «Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє. Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. Так i ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:9-11).

Тому і для нас, дорогі браття і сестри, після перемоги Господа над смертю вона вже не страшна, адже навіть після смерті тіла ми продовжимо вічно жити з Христом Спасителем у Його небесних оселях. Але вже тепер Господь дав нам це свято, Своє Світле Воскресіння, торжество життя над смертю, щоб ми, живучи в тілі земному, відчули часточку вічного життя, де ця радість буде безкінечною.

Цей Великий піст для багатьох людей був дуже важким, оскільки страшна епідемія, яка поширилася по всій землі, змусила багато Церков світу, в тому числі і в Україні, змінити традицію та звичний перебіг богослужінь. Храми були майже або зовсім порожніми, люди молилися вдома, долучаючись до служб через трансляції по телебаченню чи через інтернет. І навіть тепер, у світлі дні Христового Воскресіння, велика кількість людей не може бути присутньою у храмах на богослужіннях.

Багато кого обурила така ситуація, дехто нарікав на священнослужителів, дехто – на владу, а дехто вважав те, що сталося, несправедливим покаранням від Бога.

Але Господь, Який є Любов та турбується про кожну людину, нічого не посилає випадково. На жаль, для більшості православних християн Великий піст традиційно не відрізняється від звичного побуту. Замість посту та молитви, щирого покаяння за неправильні вчинки і боротьби з гріхом ми провадили життя у звичайній суєті, у повсякденних турботах та розвагах, лише зрідка згадуючи про те, що піст триває. Для багатьох сповідь та причастя у Великий піст перетворились у традицію, замість того, щоб бути душевною необхідністю.

Тому по Своїй великій любові Господь послав нам карантин, щоб ми могли побути ці дні вдома, наодинці із собою та родиною, подумати про своє життя, вділити час для молитви й покаяння, щоб знайти спільну мову з рідними, котрим у інший час ми приділяємо мало уваги. Цей Великий піст Господь подарував нам як особливий період для нашої душі і вказав, яким має бути справжній піст для православного християнина.

Чому ж, дорогі браття і сестри, після закінчення посту, на саме свято Воскресіння, ще не закінчився карантин і ми частково продовжуємо перебувати у цьому своєрідному затворі? Це теж відбувається по волі Божій, бо Господь хоче нас навчити справжньому сенсу Пасхи Христової. Адже Христос воскрес для того, щоб відкрити нам шлях до вічного життя, ми святкуємо перемогу над безмежною владою гріха, яка була до Воскресіння Спасителя, святкуємо Нове Життя, не в самотності, наодинці зі смертю, а життя з Богом, під Його благодаттю і в Його любові.

На жаль, дехто бачить у Воскресінні Христовому тільки ще одну можливість зібратися всією родиною за столом, провідати родичів; багато хто проводить це радісне свято, не згадуючи про Христа, у застіллях або на пікніках на природі. У деяких регіонах є традиція день Воскресіння Христового проводити не у святкуванні перемоги Життя над смертю, а у молитвах за померлих на кладовищах, ніби всупереч слову святителя Іоана Златоуста «Воскрес Христос, – і немає жодного мертвого в гробі!» (Слово Огласительне у день Христового Воскресіння). Так відбувається, бо багатьом зручно використати цей світлий і святий день для виконання всіх особистих молитовних обов’язків, щоб на багато місяців знову забути про Бога.

Дорогі браття і сестри! Господь послав усім нам велике випробування твердості нашої віри. І ми повинні бути Йому вдячними за це, оскільки завдяки цьому випробуванню змогли побачити недоліки в нашому християнському житті і отримати шанс їх виправити. Завдяки цій епідемії наша віра отримала можливість удосконалитися через випробування, як у вогні – щоб горіти, а не тліти, щоб слова Господні «оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:16) були сказані не про нас.

О як страшно бути відкинутим від Бога через власну байдужість! Адже саме неувага до Бога та власного спасіння – причина всіх бід у нашому житті, оскільки, як каже Сам Господь, «кого Я люблю, тих викриваю і караю» (Одкр. 3:19). Нехай завдяки всьому, що посилає нам Господь, і ми станемо міцними у вірі, впевненими у надії та гарячими у любові до Бога. Нехай Христос, Який переміг смерть, переможе і нашу байдужість та дарує нам воскресіння до нового, справжнього богоугодного життя.

У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Нехай, незважаючи на особливі умови цьогорічного святкування, світла пасхальна радість наповнює наші серця та примножує в них любов до Бога та вдячність за всі Його благодіяння для нас. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай Христос Господь, Який переміг смерть, переможе і всяке зло, душевне і тілесне, яке віддаляє нас від Бога, і допоможе нам стати добрими християнами, які люблять Господа і ходять путями Його!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2020 рік

м. Тернопіль


Що ви маєте знати про Артос

Автор:

Артос – особливий хліб або ж просфора великого розміру, котра освячується священнослужителями в день Святої Пасхи. Саме слово грецьке, у перекладі – квасний хліб. Інші назви Артоса – «Дарник», або «Просфора всеціла» (на відміну від тієї, з якої витягується Агнець або частички). На Артосі зображений хрест, на якому видно лише терновий вінець, але немає Розп’ятого – це ознака перемоги Христової над смертю, або зображення Воскресіння Христового.  Також на нього зверху може бути бути покладено особливу «артосну» ікону Воскресіння Христового круглої форми. Під час святкових Пасхальних хресних ходів, що звершуються щодня упродовж Світлого тижня, Артос обов’язково обноситься навколо храму.

Перші згадки про використання Артосу історики пов’язують з Евергедитським типіконом (І пол. XІІ ст.) Там чин освячення Артосу або « чину піднесення Артосу за великодніми трапезами) тісно пов’язаний своїм походженням із «Чином про панагії» (чину піднесення просфори на честь Пресвятої Богородиці за трапезами протягом всього року). Згідно його вказівок у Світлий понеділок після трапези настоятель благословляв принесені хліби словами «Благословен Бог наш, що живить нас». І далі, всі співали «Христос Воскрес». А в суботу принесені хліби розділялись та роздавались перед трапезою. Історію Артосу також пов’язують із святими Апостолами, які після Вознесіння Господнього завжди залишали для Нього частку хліба, тим самим зображаючи Його присутність посеред них на трапезах  (Мф. 28, 20).

Сам Спаситель наш Ісус Христос називав себе «Хлібом Життя» «Я є хліб життя, хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.» (Ин. 6, 35).

Після заамвонної молитви Великодня, священнослужителі кадять столик з Артосом та читають молитву освячення (на солії або поруч з Царськими вратами). У ній вони просять «зглянутися на хліб цей, і благословити і освятити його». «А нас, що приносимо його й цілуємо та споживаємо, учасниками Твого небесного благословення сотвори і всяку хворість і недуги від нас Твоєю силою, здоров’я всім подаючи, віджени». Закінчивши молитву, священик тричі окроплює святою водою Артос «во імя Отця, і Сина, і святого Духа. Амінь» Після освячення священик кладе Артос на аналой, а люди по черзі цілують, приймаючи антидор.

Артос не з'їдають одразу ж, а благоговійно зберігають упродовж цілого року, вживаючи по потребі.Артос не з’їдають одразу ж, а благоговійно зберігають упродовж цілого року, вживаючи по потребі.

Після освячення у Святу і Велику Неділю Пасхи Артос стоїть на тетраподі, а люди цілують його разом із іконою Воскресіння Христового до Фоминої (Провідної) неділі. Тоді, по закінченні Літургії, священик ще раз молиться до Бога вийшовши перед тетрапод. Правда, Церковний устав приписує звершувати це у Світлу суботу, однак практика парафіяльних храмів, на відміну від кафедральних соборів чи монастирів нині дещо інша.

Там він читає т.зв. «Молитву на роздроблення Артоса». У ній духовний отець від імені громади так звертається до Бога: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш, Хлібе ангельський, Хлібе життя вічного […] зглянься й тепер щиро благаємо Тебе, на молитви й подяку нашу, і як благословив ти п’ять хлібів у пустелі, так і тепер благослови хліб цей, щоб усі що споживатимуть його, сподобилися від Тебе тілесного й духовного благословення і здоров’я з ласки й щедрости Твого чоловіколюбства…». Далі Артос заноситься у вівтар, де церковнослужителі з максимальною увагою та благоговінням розділяють його «роздробляють» на невеликі частинки, та роздають вірним для подальшого зберігання та побожного вживання при потребі.

Слід нагадати, що Артос не з’їдають одразу ж,  а благоговійно зберігають упродовж цілого року, вживаючи  по потребі. Віруючим потрібно з особливою увагою слідувати, щоб Святий Хліб не зацвів, чи не був пошкоджений гризунами чи іншими шкідниками. Особливо треба звернути увагу на те, щоб Артос вживався регулярно, і його кількість вистачала саме до нової Пасхи. Не потрібно колекціонувати залишки святині за останні двадцять років. Вживають Артос, зазвичай, натщесерце, після ранкової молитви, і завжди зі словами «Христос Воскрес!». Існує переконання, що в особливих випадках Артос може замінити собою Святе Причастя. Звісно, таке порівняння є суттєвим перебільшенням, тим неменше, благоговійне вживання в особливо складні моменти життя, тим більше – при загрозі смерт,і може принести суттєву користь та зцілення душі та тіла.

Артос можна уподібнити старозавітним опріснокам, які древній Ізраїль, звільнений від Єгипетського рабства, споживав у дні пасхальної седмиці (Вих. 12, 15-20). Святий Кирило, єпископ Туровський, який жив в XII столітті, в своєму слові на Неділю нову говорить: «Як євреї із Єгипту по пустині несли, на своїх головах опрісноки (Вих. 12, 34), доки не перейшли Червоного моря, і тоді, посвятивши хліб Богу, розділили його між всіма, і всі, хто їв були здорові і страшні для ворогів, так і ми, спасені Воскреслим Владикою від рабства уявному фараону-дияволу, виносим з дня Воскресення Христового священний хліб — артос на протязі цілого тижня і, накінець, посвятивши цей хліб Богу, споживаємо від нього і зберігаємо його на здоров’я тілам і душам нашим».


Архієпископ Нестор очолив Пасхальне богослужіння в кафедральному соборі

Автор:
DSC_025816 квітня 2017 року Свята Православна Церква відзначає найвеличніше свято – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. З нагоди світлого свята Воскресіння Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький, звершив уставні Пасхальні Богослужіння у кафедральному соборі святих рівноапостольних Костянтина і Єлени у Тернополі.

Детальніше


Великоднє послання Архієпископа Тернопільського, Кременецького і Бучацького Нестора

Автор:

voskresenie_hristovo12

Великоднє послання Архієпископа Тернопільського, Кременецького і Бучацького Нестора Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Серце кожної людини, яка сьогодні прийшла до храму, переповнюється радістю. Радістю не від того, що закінчився піст і можна їсти всі продукти. Радістю не від того, що закінчилися сумні постові піснеспіви і в храмах більше не закликають до покаяння. Пасхальна радість для православного християнина полягає зовсім в іншому. Радість Воскресіння Христового для нас виражається в тому, що після викуплення через хрест нас, людей, від засудження гріха, згідно з яким нами володіла смерть і жодна людина не мала надії на вічне життя, Господь наш Ісус Христос воскрес із мертвих, подолав смерть і прокляття, подав нам благословення і відкрив шлях на небеса. Для людини почалося нове життя, в якому було подолане те провалля, яке через гріх виникло між нами і Богом.

Якби було потрібно двома словами пояснити, в чому полягає православна віра, то це були б слова «Христос воскрес!» Воскрес і сповнив свою обітницю, що голова змія, через якого впала людина, буде стерта (Бут. 3:15). Воскрес і сповнив ту тисячолітню працю Бога над людиною, завдяки якій люди змогли прийняти Спасителя, Який прийшов до них і приніс викуплення. Воскрес і показав істинність Своїх слів, що Він воскресне із мертвих (Мф. 12:40). Так, воскресіння Христове стало як сповненням очікувань людей, так і вираженням і найвищою точкою турботи Бога про людину. Вся історія людства, весь промисел Божий про творіння – все це виразилось у Воскресінні Христовому.

Сам день свята Воскресіння Христового і весь тиждень після нього за православною традицією називають Світлим. Усі богослужіння Пасхи наповнені словами про світло. «Очистьмо почуття і побачимо Христа, неприступним світлом воскресіння осяяного…» (1 пісня канону Пасхи). «О Пасха, визволення від скорбот, бо сьогодні із гробу… засяяв Христос…» (пасхальна стихира) – світло наповнює кожен момент пасхальних богослужінь. Навіть пасхальну радість ми називаємо світлою. І все це не просто красиві мовні звороти. Справді, воскресіння Христове стало світлом, яке просвітило людей і дало їм побачити шлях до Бога і відновлення своєї природи. І це світло воскресіння повинно сьогодні просвітити кожного з нас.

Людина, яка перебуває в пітьмі, не може бачити кольорів світу, вона не може бачити і шлях, по якому повинна йти. Всі речі їй здаються чорними або сірими. Так само і людина, яка живе без Бога, бачить все навколо себе в темних барвах, їй здається, що її життя погане і немає заради чого жити і щось робити. Гріх, який опановує людину, переконує її, що не варто ставати кращою, не варто йти до Бога, краще безцільним життям наближатися до смерті. Життя, в якому немає Бога, не має сенсу.

Якщо людина не вірить у те, що вона буде жити вічно і що Христос відкрив для неї двері Царства Небесного, то життя її безрадісне. Але якщо для людини засяє світло, вона починає бачити навколо себе безліч кольорів, різні предмети і людей, починає бачити правильний шлях і йти по ньому. Саме тому без світла, яке через воскресіння Христове засяяло для нас, ми б не мали справжньої радості. Без воскресіння Христа Спасителя молитва, піст чи добрі діла не мають змісту. Якби Євангеліє не розповідало нам про воскресіння Христове, воно було б звичайною людською книгою. Якби не проповідь апостолів, які звістили всьому світові про Воскресіння, то люди б досі були в темряві невірства. «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15:17).

Дорогі браття і сестри! У ці святкові дні запитаймо себе: чи світить для нас світло воскресіння Христового? Господь подає його всім людям, але лише кожен з нас вирішує, чи є це світло в його житті чи його немає. Якщо ми віримо, що з нами Бог, якщо ми живемо за Його заповідями, якщо ми з оптимізмом дивимося в майбутнє, тому що Господь нас веде в нашому житті, то ми живемо як справжні православні християни. Якщо життєві труднощі чи скорботи не додають нам сил, а відбирають їх, якщо ми любимо гріх більше, ніж Бога, якщо ми вважаємо, що є моменти в житті, коли можемо обійтись без Господа, то ми ще в темряві.

Господь наш Ісус Христос ніколи не залишає людину, Він завжди з нами. Якщо ми не відчуваємо Його присутності в нашому житті, то це ми покинули Бога, а не Він залишив нас. У такому разі нам потрібно згадати про Господа і Його Святу Церкву, відкинути гріхи і любов до земного й матеріального і спрямувати своє життя до нашого Спасителя. Сьогодні – найбільш відповідний для цього час, тому що «Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і життя триває!» Воскресіння Христове – це радість, яка знищує всяку скорботу і всякий плач. Адже якщо з нами Бог, а ми з Ним, то все інше не має над нами жодної влади, ніщо не може нас віддалити від нашого Спасителя.

З нагоди світлого свята Воскресіння Христового вітаю всіх священнослужителів нашої єпархії, священиків, дияконів, чесне чернецтво. Вітаю обласну і місцеву владу, воїнів Збройних Сил та добровольчих батальйонів, волонтерів і всіх, хто дбає про захист нашої Батьківщини в ці нелегкі дні війни на сході нашої держави. Вітаю всіх православних християн, всіх жителів нашої області. Нехай світло воскресіння Христового просвітить наші душі, знищить гріх і запалить в наших серцях справжню любов до Бога.

Благодать Воскреслого Христа Спасителя, Який заради нас подолав смерть і дарував нам життя, нехай завжди перебуває з усіма нами!

Воiстину Христос Воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький

Пасха Христова. 2017 рік. м. Тернопіль


Оприлюднено розклад богослужінь на Страсний тиждень у головному храмі єпархії

Автор:

tern_ke_str09Страсна седмиця – останній тиждень Великого посту, який передує величному святу Пасхи. У Страсний тиждень згадується Таємна Вечеря, страждання, розп’яття і поховання Ісуса Христа. Усі дні Страсного тижня звуться Великими або Страсними.

Детальніше