Пасхальне послання Архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

У ці святкові дні ми радіємо, що зустріли світле Христове Воскресіння. Ми знаємо, що Христос воскрес із мертвих, подолав сили диявольські, знищив владу смерті над світом. Воскресіння Христове дало нам можливість перемогти гріх у собі і відкрило шлях до єднання з Богом. Кожна людина може тепер отримати вічне життя у Царстві Небесному.

Дуже часто можна почути питання: як Христос переміг смерть, якщо люди продовжують вмирати? І дехто з невіруючих людей вважає це сильним аргументом, щоб заперечити істинність християнства та потребу вірити в Бога. На це питання відповів святитель Миколай Сербський: «Труна для нас вже не вічна темрява, а лише ворота, у яких очікують нас світлі ангели Божі. Для всіх сповнених любові до прекрасного і людинолюбного Господа труна стає просто останньою перепоною, переступивши яку вони з’являться у присутності Божій». Таким чином ми розуміємо, що навіть коли ми вмираємо тілом, то не зникаємо, не припиняємо свого існування, не розчиняємось, не йдемо в темну безодню, де плач і скрегіт зубів. Але разом з тим це не означає, що всі люди, незалежно від їхнього ставлення до Христа, отримують вічне життя.

Перемога над смертю дана не всім людям масово, а кожній людині особисто. Отримати її може тільки той, хто звернеться до Христа, як про це каже той самий святитель Миколай: «Якщо люди і понині грішать, і гинуть у гріхах, це не означає, що Христос не переміг гріх; а означає тільки те, що дані люди не вживають єдиних ліків від своєї смертельної хвороби; значить, Христос як ліки ще недостатньо їм відомий; або, якщо і відомий, вони все-таки з яких-небудь причин не беруть Його».

У чому ж причина, що люди, навіть знаючи про Христа від свого народження, виховані у християнських сім’ях, які ходять все життя до храму Божого, сповідаються і причащаються, продовжують грішити і, за словами святителя, не знають Христа або не приймають Його? Причина у тому, що людина, яка щиро вірить у Бога, розуміє, що кожне слово, сказане в Євангелії, є істиною, а якщо це так, то ми повинні змінити своє життя та йти за Христом, зрікшись себе (Мк. 8: 34), тобто власного егоїзму та власних пристрастей. А таке носіння хреста вимагає від нас багатьох зусиль, які ми часто не готові прикласти. Завжди легше і приємніше грішити, бо до такого способу життя нас спокушає диявол, а також світ, який лежить у злі (1 Ін. 5:19). Лише людина, яка відродила свою істинну природу та воскресла до життя у Христі, може пізнати насолоду життя з Богом, Царства Божого, яке вже тут, на землі, відкриває ворота Царства Небесного.

Дуже часто людям заважає прийти до Христа те, що нелегко Його сприймати як Бога, бо повноцінно усвідомити Бога людський розум не може. Часто читаючи Євангеліє, ми можемо звертати більше уваги на земне життя Господа Ісуса та бачити Його земною людиною. Сьогодні християни набагато більше люблять свято Різдва чи події, пов’язані з хресною смертю Спасителя, ніж Воскресіння Христове, бо для людської свідомості легше зі зворушенням дивитись на Младенця, Який лежить у яслах вертепу, легше жаліти Христа, який безгрішно страждає на хресті, ніж побачити в Ньому Бога, Який воскрес із мертвих, перемігши Своїм Божеством диявола і смерть. Недарма і єретики в першу чергу бралися заперечувати Божество Ісуса Христа, а отже, і те, що Він Сам воскрес із мертвих, як Бог.

Не випадково навіть Марія Магдалина, яка так хотіла побачити воскреслого Христа Спасителя, почула від Нього таку, здавалось би, жорстоку відповідь: «не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого» (Ін. 20:17). Ці слова не означають, що Господь не впізнав Марію чи зневажив нею, вони означають, що Марія сприймала Христа не як воскреслого Богочоловіка, а як людину, Учителя, з Яким раніше часто спілкувалася та проводила багато часу. І тому, коли ми не отримуємо від Господа те, що хочемо, навіть коли щиро і часто про це молимось, то, можливо, причина в тому, що ми не сприймаємо Його як Бога, а розмовляємо з невидимою всесильною людиною.

Нам важко прийняти те, що Бог безмірно та абсолютно вищий за нас. Нам важко смиритись і признати, що не все в житті залежить від нас самих. Але без цього ми не можемо повноцінно вірити в Бога, і наша молитва без цього не може бути справжньою. Як казав святий XX ст. преп. Амфілохій Патмоський: «У кого всередині є любов, то є у ньому і Сам Бог. А любов супроводжується смиренням. Любов і смирення пов’язані нероздільно, і найважливіша справа для людини – мати любов… У кого з нас є любов, ті подібні Богові. А тому сатана завжди прагне охолодити любов. Тому що ми постимось, а він зовсім не їсть. Але коли ми любимо і смиренні, цього він ніяк не може досягнути». Тож шукаймо в нашому житті шлях до смирення, упокорімо свою гординю і свої пристрасті та побачмо безмежну велич Бога, сповняймо наші серця любов’ю до воскреслого Спасителя Господа Ісуса Христа. Це єдиний шлях до Бога. Наше смирення потрібно не Творцю – воно потрібно нам, щоб прийти до Нього і стати істинною дитиною Божою.

У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Нехай радість від того, що Христос воскрес, наповнює наші серця та примножує в них любов до Бога і надію на те, що Він нас ніколи не залишить без Своєї допомоги. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай Всемилосердний Господь Ісус Христос допоможе нам подолати всяке зло, яке діє всередині нас і між людьми, і веде нас життєвим шляхом до спасіння і вічного життя!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2021 рік

м. Тернопіль


Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Закінчився Великий піст, і вся Україна радісно зустрічає Світле Христове Воскресіння. Ми пройшли довгий шлях покаяння, боротьби з гріхом, скорботи через наші гріхи та зусиль для їх подолання. І сьогодні всі ми воскресли до нового життя, життя у Христі, наслідуючи нашого Спасителя, як про це нам каже святий апостол Павло: «Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє. Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. Так i ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:9-11).

Тому і для нас, дорогі браття і сестри, після перемоги Господа над смертю вона вже не страшна, адже навіть після смерті тіла ми продовжимо вічно жити з Христом Спасителем у Його небесних оселях. Але вже тепер Господь дав нам це свято, Своє Світле Воскресіння, торжество життя над смертю, щоб ми, живучи в тілі земному, відчули часточку вічного життя, де ця радість буде безкінечною.

Цей Великий піст для багатьох людей був дуже важким, оскільки страшна епідемія, яка поширилася по всій землі, змусила багато Церков світу, в тому числі і в Україні, змінити традицію та звичний перебіг богослужінь. Храми були майже або зовсім порожніми, люди молилися вдома, долучаючись до служб через трансляції по телебаченню чи через інтернет. І навіть тепер, у світлі дні Христового Воскресіння, велика кількість людей не може бути присутньою у храмах на богослужіннях.

Багато кого обурила така ситуація, дехто нарікав на священнослужителів, дехто – на владу, а дехто вважав те, що сталося, несправедливим покаранням від Бога.

Але Господь, Який є Любов та турбується про кожну людину, нічого не посилає випадково. На жаль, для більшості православних християн Великий піст традиційно не відрізняється від звичного побуту. Замість посту та молитви, щирого покаяння за неправильні вчинки і боротьби з гріхом ми провадили життя у звичайній суєті, у повсякденних турботах та розвагах, лише зрідка згадуючи про те, що піст триває. Для багатьох сповідь та причастя у Великий піст перетворились у традицію, замість того, щоб бути душевною необхідністю.

Тому по Своїй великій любові Господь послав нам карантин, щоб ми могли побути ці дні вдома, наодинці із собою та родиною, подумати про своє життя, вділити час для молитви й покаяння, щоб знайти спільну мову з рідними, котрим у інший час ми приділяємо мало уваги. Цей Великий піст Господь подарував нам як особливий період для нашої душі і вказав, яким має бути справжній піст для православного християнина.

Чому ж, дорогі браття і сестри, після закінчення посту, на саме свято Воскресіння, ще не закінчився карантин і ми частково продовжуємо перебувати у цьому своєрідному затворі? Це теж відбувається по волі Божій, бо Господь хоче нас навчити справжньому сенсу Пасхи Христової. Адже Христос воскрес для того, щоб відкрити нам шлях до вічного життя, ми святкуємо перемогу над безмежною владою гріха, яка була до Воскресіння Спасителя, святкуємо Нове Життя, не в самотності, наодинці зі смертю, а життя з Богом, під Його благодаттю і в Його любові.

На жаль, дехто бачить у Воскресінні Христовому тільки ще одну можливість зібратися всією родиною за столом, провідати родичів; багато хто проводить це радісне свято, не згадуючи про Христа, у застіллях або на пікніках на природі. У деяких регіонах є традиція день Воскресіння Христового проводити не у святкуванні перемоги Життя над смертю, а у молитвах за померлих на кладовищах, ніби всупереч слову святителя Іоана Златоуста «Воскрес Христос, – і немає жодного мертвого в гробі!» (Слово Огласительне у день Христового Воскресіння). Так відбувається, бо багатьом зручно використати цей світлий і святий день для виконання всіх особистих молитовних обов’язків, щоб на багато місяців знову забути про Бога.

Дорогі браття і сестри! Господь послав усім нам велике випробування твердості нашої віри. І ми повинні бути Йому вдячними за це, оскільки завдяки цьому випробуванню змогли побачити недоліки в нашому християнському житті і отримати шанс їх виправити. Завдяки цій епідемії наша віра отримала можливість удосконалитися через випробування, як у вогні – щоб горіти, а не тліти, щоб слова Господні «оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:16) були сказані не про нас.

О як страшно бути відкинутим від Бога через власну байдужість! Адже саме неувага до Бога та власного спасіння – причина всіх бід у нашому житті, оскільки, як каже Сам Господь, «кого Я люблю, тих викриваю і караю» (Одкр. 3:19). Нехай завдяки всьому, що посилає нам Господь, і ми станемо міцними у вірі, впевненими у надії та гарячими у любові до Бога. Нехай Христос, Який переміг смерть, переможе і нашу байдужість та дарує нам воскресіння до нового, справжнього богоугодного життя.

У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Нехай, незважаючи на особливі умови цьогорічного святкування, світла пасхальна радість наповнює наші серця та примножує в них любов до Бога та вдячність за всі Його благодіяння для нас. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай Христос Господь, Який переміг смерть, переможе і всяке зло, душевне і тілесне, яке віддаляє нас від Бога, і допоможе нам стати добрими християнами, які люблять Господа і ходять путями Його!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2020 рік

м. Тернопіль


Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

«Воскресіння день, просвітімось люди! Пасха, Господня Пасха!» (ірмос 1 пісні Пасхального канону) – так, словами св. Іоана Дамаскіна, сьогодні Церква прославляє Воскресіння з мертвих Спасителя нашого Ісуса Христа.

Свято Воскресіння Христового називається Пасхою не лише тому, що Христос воскрес у дні юдейської Пасхи. Коли єврейський народ був у єгипетському полоні, щоб отримати звільнення від неволі, люди мали у визначений день приготувати і з’їсти пасхальне ягня та вийти зі своїх осель і піти у Землю обіцяну. Так само і Христос, як Непорочний Агнець, був принесений в жертву, подав нам Свої Тіло та Кров, щоб зробити нас дітьми Божими, вивести з неволі гріха в землю нового життя – життя з Богом, життя перемоги над гріхом і смертю. Але це звільнення, здійснене Христом Спасителем, є незрівнянно вищим, ніж визволення від земного рабства. Завдяки Воскресінню Христовому ми маємо надію на вічне життя. Завдяки Воскресінню Христовому ми отримали свободу і можемо йти до спасіння. Завдяки тому, що Христос воскрес, відкрилися небеса для всіх, хто щиро вірить в Бога.

Дні перед Воскресінням були сумними для учеників і апостолів. Спочатку їхній Господь і Вчитель у славі ввійшов у Єрусалим, а вже через кілька днів ті люди, які вітали Його як царя, кричали: «Розіпни Його!» Христа зрадив один з учеників, а інші зі страху розбіглись. Той, хто навчав правди і любові, був з ненависті розіп’ятий і вбитий ганебною і болісною смертю. І зло вважало, що воно торжествує і перемогло, можна далі жити спокійно в гріху і йти до загибелі. Але Христос воскрес – і все змінилося. Зло переможене, праведники виведені з пекла, для всіх людей відкритий шлях до єднання з Богом. Але в сам день Воскресіння про це знало дуже мало людей. Навіть апостоли отримали цю звістку не відразу, не в момент Воскресіння. Але, отримавши її, пішли звіщати всьому світові про те, що Христос воістину воскрес. Саме з цієї новини завжди починалася проповідь апостолів.

Часто можна почути питання: чому Сам Господь не звістив всьому світові, що Він воскрес? Чому не з’явився у славі після Воскресіння всім юдеям, які зібралися в Єрусалимі на свято Пасхи, щоб вони повірили в те, що Він воістину Син Божий? На це запитання дає відповідь свят. Афанасій Олександрійський. Він каже, що якби Христос Своїм явленням міг навернути людей до віри, то Він би обов’язково це зробив. Але люди, які розіп’яли Спасителя, не були здатні сприйняти звістку про Його воскресіння. Адже тиждень перед тим Господь воскресив померлого Лазаря, який чотири дні лежав у гробі, і люди не тільки не змінилися, а й намагалися вбити воскреслого (Ін. 12:10). Тож якби Христос явився після воскресіння людям, які були свідками і співучасниками Його розп’яття, то, не маючи змоги Йому зашкодити, вони тільки більше озлобились би і прагнули б до нечестя. Господь після Свого Воскресіння являвся людям через чудеса та зцілення, які чинили Його ученики й апостоли, і це було не меншим свідченням про істинність того, що Христос справді воскрес, ніж явлення Його в тілесному образі.

Дорогі браття і сестри! Воскресіння Христове змінило світ і людство: людина, після тисячоліть відокремлення від Бога, відновлює єдність зі своїм Творцем і Спасителем. І нам, щоб відновити цю єдність особисто для себе, потрібно відкинути гріх і зло, звільнити в серці місце для Бога і дати Йому можливість вести нас по шляху спасіння.

Сучасні люди часто висувають різні умови, потрібні для того, щоб вони увірували в Бога. Вони чекають чудес, знамень, явлень. Але такі надприродні речі не можуть привести до віри, вони не створять у серці й душі те, чого там нема. Навіть воскресіння з мертвих Христа Спасителя не навернуло до покаяння Його розпинателів. Ми повинні утверджувати свою віру читанням Святого Євангелія, щирою молитвою, ми повинні довіряти Богові та Його Одкровенню, навчитись від повноти серця любити Бога та бути вдячними Йому за Його любов до нас, за Його милосердя й опіку, за благословення та турботу про людей. Ми повинні навчитися любити ближніх, бо саме в цьому зможемо втілити нашу віру та, через любов до ближніх, навчитися любити Бога. Ми повинні навчитися покладати надію на Бога навіть у найважчі моменти нашого життя, і прийняти все, що нам посилає Господь, бо Він посилає це нам на благо, заради нашого спасіння.

У ці святкові дні Воскресіння Христового вітаю духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Особливо хочу привітати священиків та громади, які прийняли рішення перейти в Українську Церкву з Московського Патріархату, скинувши із себе ярмо неволі та прийшовши до єдності з братами та сестрами – православними українцями – заради єднання нашого народу навколо Київського митрополичого престолу та єдиної Помісної Православної Церкви. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай воскреслий з мертвих Христос Спаситель благословить нашу Українську державу та український народ, подасть перемогу над агресором та мир! Нехай Благословення Боже завжди перебуватиме над усіма нами!

Воiстину Христос Воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова. 2019 рік.
м. Тернопіль