Позначка: Воскресіння Христове

Пасхальне послання митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії

Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!

Традиційно ми збираємось на пасхальне богослужіння вночі або рано-вранці, аби першими почути звістку про Христове воскресіння. Цим наслідуємо жон-мироносиць, зокрема Марію Магдалину, котра так поспішала до померлого Христа, що «прийшла до гробу вранці, коли було ще темно» (Мк. 20:1). Нею керувала любов до померлого Вчителя, тому вона, як і раніше, хотіла послужити Йому і після смерті. Любов Марії Магдалини до Господа, її Вчителя і Спасителя, настільки сильна, що вона прагнула проводити з Ним якнайбільше часу, має бути зразком для кожного християнина, котрий теж повинен якомога більше часу присвячувати Господу. І тому у свято Воскресіння Христового богослужіння починаються набагато раніше, ніж в інші дні, бо ми прагнемо якнайшвидше відчути цю пасхальну радість, якомога найраніше зустріти воскреслого Христа.

Перед тим, як відсвяткувати день Світлого Христового Воскресіння, ми в стриманні та покаянні прожили 40 днів Великого посту. Ми взяли на себе цей духовний подвиг, хто більше, хто менше, але всі старались його нести, щоб підготувати себе до свята Пасхи. Ці зусилля були важчими за один прихід на пасхальне богослужіння, коли ми встаємо рано-вранці чи не спимо всю ніч. Кожен з нас знав, що свято Воскресіння Христового все одно настане: будемо ми постити чи ні.

На відміну від нас, християн XXI ст., для яких Воскресіння Христове вже стало історичним фактом, апостоли, хоча і чули слова Христа, що на третій день Він воскресне, не знали, як їх розуміти, тому перебували в страху та розгубленості та не були впевнені, чи побачать знову свого Вчителя. А ми свідомо взяли на себе духовний подвиг посту, аби, в міру своїх сил, достойно підготуватися до святкування Пасхи.

Порівняно з періодом Великого посту, який минає досить швидко, набагато важче щоденно вести духовне християнське життя. Ми не знаємо, скільки років життя нам благословив Господь, але усвідомлюємо, що всі ці роки для православного християнина – це час боротьби з гріхом, зі спокусами, це постійне підтримання себе в стані духовної боротьби та опору проти диявола, котрий намагається нас зламати та змусити здатись і не противитись злу.

Часто християни, вважаючи себе молодими і бачачи попереду десятиліття важкої боротьби, вважають, що вони втратять повноцінне яскраве життя, якщо присвятять усі роки свого земного існування протиборству гріхам та злу. Тому вони не починають цієї боротьби, намагаються не думати про свої гріхи, вважаючи, ніби зможуть їх перемогти наприкінці свого життя, в старості. Таким чином людина намагається уникнути духовної боротьби заради життя в своє задоволення.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, коли ми живемо в час війни, поняття щоденного протистояння з ворогом перейшло для нас з теоретичної в практичну площину. Хтось більше, хтось менше, але всі знають та відчувають, що таке війна. Кожен розуміє, що від московського окупанта та його обстрілів гинуть не тільки воїни на передовій, а й кожен українець щоденно ризикує своїм життям. І, що головне, будь-який результат, крім перемоги, призведе до втрат – територій, людей і, головне, не зупинить цю війну, а дасть ворогу зібратися із силами і знову вдарити по Україні. Тому будь-який варіант, крім перемоги, – це поразка.

Так само відбувається і духовна боротьба. Коли ми боремося з гріхом, то не ми починаємо цю війну – диявол приходить і спокушає нас, направляє до гріха, щоб привести до загибелі. Він запускає по нас свої ракети-спокуси, які, потрапляючи в ціль, призводять до великих руйнувань у нашій душі. І нас захищають воїни – наші чесноти, котрі можуть перемогти ворога, якщо ми ці чесноти підтримуємо своєю пильністю; а можуть загинути і зникнути, якщо ми не дбаємо про їх зміцнення. Але важливо усвідомити, що, як у збройній боротьбі, так і в духовній, перемога залежить не тільки від прикладених зусиль, а й від Божої допомоги. І немає такої ситуації, у якій людина під Божою опікою не стала б переможцем.

Христос помер плоттю і був похований у гробі. Він не лише Сам воскрес, а й відкрив шлях до воскресіння та вічного життя усім людям. Віруючій людині Він дасть сили перемогти гріх і прийти до спасіння, але в цій боротьбі ми маємо брати безпосередню й активну участь, не відкладати її на майбутнє, а зробити все, аби відкинути напади диявола і перемогти спокуси. Також і в збройній боротьбі з допомогою та під опікою Божою ми переможемо диявола і його московських слуг, якщо нами керуватиме любов до Бога, турбота про захист власної землі та нашого народу. І перемігши як особисті гріхи, так і московського ворога, ми разом з апостолом виголосимо: «Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1 Кор. 15:55)

У ці пасхальні дні хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії з радісним святом Воскресіння Христового. Також вітаю наших воїнів-захисників, завдяки котрим ми можемо святкувати це радісне свято на вільній українській землі. Закликаю всіх нас до молитви за укріплення їхніх духовних та фізичних сил для боротьби зі злом, яке прийшло в Україну. Також сьогодні ми не повинні забути помолитись за наших братів та сестер українців, які перебувають у полоні та в окупації, щоб Господь дарував їм звільнення від ворога та свободу. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю лікарів, волонтерів і всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Пасхи Христової.

Не забуваймо у ці святкові дні і тих, хто віддав своє життя, захищаючи українську державу. Нехай Господь дарує нашим героям Царство Небесне і вічне життя, а їхнім родинам, які перебувають у горі та скорботі, утіху, що як Христос помер і воскрес, так і новітні українські лицарі знайдуть вічне життя в оселях небесних, а пам’ять про них ніколи не зникне з наших сердець.

Нехай Христос, що воскрес із мертвих і Своїм воскресінням переміг смерть, і нам подасть перемогти як московського окупанта, так і наші гріхи, щоб у цій боротьбі народилася нова українська нація, котра буде по-справжньому любити Бога та Україну!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
митрополит Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2025 рік

м. Тернопіль

Пасхальне послання митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії

Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!

Незважаючи на спричинені війною горе та смуток, які переживає кожен українець, ми з вами сьогодні відзначаємо Христове Воскресіння. Це свято наповнює нас упевненістю в перемозі над російським окупантом, оскільки Воскресіння Христове – це торжество перемоги добра над злом, правди над неправдою, перемоги Бога над дияволом.

Христос не вчинив нічого злого своїм розпинателям, та вони все одно вбили Його, сподіваючись цим змусити Бога замовкнути і не викривати їхніх гріхів. Але Христос воскрес, показуючи що богоборці ніколи не досягнуть успіху, що ніхто не зможе приховати істину, яку Христос звіщав людям, і що зло не зможе вічно панувати. Страждання Христові не тільки привели до Його воскресіння, а й показали всім людям правду про Його Божество і про Божественну любов до всіх людей, котра кожному з нас відкрила шлях до вічного блаженства в Небесному Христовому Царстві.

Тому це свято і нашому народу дає впевненість, що зло, принесене московським агресором, не буде вічно панувати на нашій землі, що Україна переможе ненависть ворога, як Христос переміг смерть і диявола.

Але багатьох турбує питання: коли це станеться? Коли прийде перемога над окупантом, а з нею і мир? Чому війна триває вже так довго і ніяк не закінчиться?

На жаль, сьогодні український народ розділився на тих, хто докладає всіх зусиль заради перемоги, захищає Україну зі зброєю в руках чи, залишаючись у тилу, віддає останнє для захисту Батьківщини, та на тих, хто просто чекає коли війна закінчиться, щоб жити у спокої та в своє задоволення. І якщо першим потрібна лише перемога над ворогом, бо якщо не буде перемоги, то не буде й справжнього миру, то іншим потрібен просто мир і не важливо якою мовою вони будуть розмовляти після закінчення війни чи який прапор буде висіти над їхнім будинком.

Так, сьогодні вони люблять Україну на словах, але якщо прийде окупант, то вони полюблять і його державу і будуть вважати себе частиною цього народу, бо особисте благополуччя для них важливіше, ніж Українська держава чи українська нація. І Україну ослаблює те, що не всі готові боротися за її перемогу і свободу в той час, коли наші воїни віддають свої життя за кожного українця: і за тих хто любить свій народ по-справжньому, і за тих, хто любить його тільки на словах.

Українці всю свою історію боролися за те, щоб жити вільно на своїй землі і завжди це право відстоювали своєю кров’ю, очікуючи, що нащадки будуть розбудовувати справді українську державу, за яку їхні батьки віддають своє життя. А ще ми всі чекаємо збільшення допомоги від наших союзників, сподіваючись на їхню зброю та розуміння, що українці борються і вмирають в тому числі і за їхнє життя та майбутнє.

То що ж, в таких важких обставинах Україна не зможе перемогти? Не просто зможе, а й обов’язково переможе, бо з нами Бог! Бог завжди там, де люди до Нього звертаються, де Його потребують і усвідомлюють це. Коли ізраїльський народ йшов з Богом проти набагато сильнішого ворога, то завжди перемагав, незалежно від того, наскільки ворог перевищував його числом.

«Нехай ваш дух не занепадає, не бійтеся, не тривожтесь і не тремтіть перед ними, адже Господь, ваш Бог, іде з вами, щоб воювати за вас з вашими ворогами та врятувати вас» (Втор. 20:3-4) – каже нам Святе Письмо. Але те, що з нами Господь, не означає, що ми не повинні докладати всіх зусиль у боротьбі проти ворога. Ми не можемо склавши руки чекати, що Господь буде боротися за нас і дасть нам готову перемогу. Боротьба за істину і свободу – це завжди страждання, скорботи і біль.

Щоб Христос воскрес, Йому необхідно було постраждати на хресті та померти. І життя християнина полягає в наслідуванні Христа. Не тільки наслідування Його вірності Богу Отцю, а й готовності при потребі постраждати за істину. Все це наближає нас до Бога, завдяки цьому ми і стаємо справжніми християнами.

«Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Але в цьому всьому перемагаємо – завдяки Тому, Хто нас полюбив» (Рим. 8:36-37) – звертається до римських християн святий апостол Павло. Боротьба проти московського окупанта – це не тільки боротьба проти людей зі зброєю, які прийшли на нашу землю, це й боротьба проти диявола, який сюди їх привів: «…наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби» (Еф. 6:12).

А для такої боротьби ми повинні бути готові не тільки фізично і збройно, а й духовно. Сподіватись не тільки на «дванадцять легіонів ангелів» (Мф. 26:53) у вигляді військової допомоги від союзників, а й пам’ятати слова Христа «У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ» (Ін. 16:33). І нам Господь дарує перемогу, якщо ми будемо боротися за Україну і в цій боротьбі покладатися на Бога і щиро молитися, щоб Він нас укріпив у боротьбі, зміцнив наших захисників, зберіг їх від поранення і смерті, та допомагати нашій державі і нашому народу вистояти перед лицем диявольського ворога.

У ці пасхальні дні хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії з радісним святом Світлого Христового Воскресіння. У цей нелегкий час закликаю посилити наші молитви за українських воїнів, щоб Господь укріпив їхні сили вигнати московського окупанта з української землі і здобути остаточну перемогу. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, лікарів, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Також у сьогоднішній день світлого свята згадаймо тих, хто віддав своє життя за те, щоб ми могли святкувати, не відчуваючи жахів війни. Нехай Господь дарує нашим героям Царство Небесне і вічне життя, а їхнім родинам, які перебувають у горі та скорботі, утіху, що як Христос помер і воскрес, так і новітні українські лицарі знайдуть вічне життя в оселях небесних, а пам’ять про них ніколи не зникне з наших сердець.

З молитвою і вірою в Божу допомогу борімося кожен у міру своїх сил – і Господь обов’язково подасть українським воїнам перемогу, а всім українцям сили і мудрість відбудувати державу на засадах любові до Бога та вірності своєму народу.

Нехай Господь, що воскрес із мертвих і відкрив усім нам шлях до Небесного Царства, дарує українському народу перемогу над російським агресором і благословенний мир!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
митрополит Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2024 рік

м. Тернопіль