Позначка: пасхальне послання

Пасхальне послання митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії

Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!

Незважаючи на спричинені війною горе та смуток, які переживає кожен українець, ми з вами сьогодні відзначаємо Христове Воскресіння. Це свято наповнює нас упевненістю в перемозі над російським окупантом, оскільки Воскресіння Христове – це торжество перемоги добра над злом, правди над неправдою, перемоги Бога над дияволом.

Христос не вчинив нічого злого своїм розпинателям, та вони все одно вбили Його, сподіваючись цим змусити Бога замовкнути і не викривати їхніх гріхів. Але Христос воскрес, показуючи що богоборці ніколи не досягнуть успіху, що ніхто не зможе приховати істину, яку Христос звіщав людям, і що зло не зможе вічно панувати. Страждання Христові не тільки привели до Його воскресіння, а й показали всім людям правду про Його Божество і про Божественну любов до всіх людей, котра кожному з нас відкрила шлях до вічного блаженства в Небесному Христовому Царстві.

Тому це свято і нашому народу дає впевненість, що зло, принесене московським агресором, не буде вічно панувати на нашій землі, що Україна переможе ненависть ворога, як Христос переміг смерть і диявола.

Але багатьох турбує питання: коли це станеться? Коли прийде перемога над окупантом, а з нею і мир? Чому війна триває вже так довго і ніяк не закінчиться?

На жаль, сьогодні український народ розділився на тих, хто докладає всіх зусиль заради перемоги, захищає Україну зі зброєю в руках чи, залишаючись у тилу, віддає останнє для захисту Батьківщини, та на тих, хто просто чекає коли війна закінчиться, щоб жити у спокої та в своє задоволення. І якщо першим потрібна лише перемога над ворогом, бо якщо не буде перемоги, то не буде й справжнього миру, то іншим потрібен просто мир і не важливо якою мовою вони будуть розмовляти після закінчення війни чи який прапор буде висіти над їхнім будинком.

Так, сьогодні вони люблять Україну на словах, але якщо прийде окупант, то вони полюблять і його державу і будуть вважати себе частиною цього народу, бо особисте благополуччя для них важливіше, ніж Українська держава чи українська нація. І Україну ослаблює те, що не всі готові боротися за її перемогу і свободу в той час, коли наші воїни віддають свої життя за кожного українця: і за тих хто любить свій народ по-справжньому, і за тих, хто любить його тільки на словах.

Українці всю свою історію боролися за те, щоб жити вільно на своїй землі і завжди це право відстоювали своєю кров’ю, очікуючи, що нащадки будуть розбудовувати справді українську державу, за яку їхні батьки віддають своє життя. А ще ми всі чекаємо збільшення допомоги від наших союзників, сподіваючись на їхню зброю та розуміння, що українці борються і вмирають в тому числі і за їхнє життя та майбутнє.

То що ж, в таких важких обставинах Україна не зможе перемогти? Не просто зможе, а й обов’язково переможе, бо з нами Бог! Бог завжди там, де люди до Нього звертаються, де Його потребують і усвідомлюють це. Коли ізраїльський народ йшов з Богом проти набагато сильнішого ворога, то завжди перемагав, незалежно від того, наскільки ворог перевищував його числом.

«Нехай ваш дух не занепадає, не бійтеся, не тривожтесь і не тремтіть перед ними, адже Господь, ваш Бог, іде з вами, щоб воювати за вас з вашими ворогами та врятувати вас» (Втор. 20:3-4) – каже нам Святе Письмо. Але те, що з нами Господь, не означає, що ми не повинні докладати всіх зусиль у боротьбі проти ворога. Ми не можемо склавши руки чекати, що Господь буде боротися за нас і дасть нам готову перемогу. Боротьба за істину і свободу – це завжди страждання, скорботи і біль.

Щоб Христос воскрес, Йому необхідно було постраждати на хресті та померти. І життя християнина полягає в наслідуванні Христа. Не тільки наслідування Його вірності Богу Отцю, а й готовності при потребі постраждати за істину. Все це наближає нас до Бога, завдяки цьому ми і стаємо справжніми християнами.

«Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Але в цьому всьому перемагаємо – завдяки Тому, Хто нас полюбив» (Рим. 8:36-37) – звертається до римських християн святий апостол Павло. Боротьба проти московського окупанта – це не тільки боротьба проти людей зі зброєю, які прийшли на нашу землю, це й боротьба проти диявола, який сюди їх привів: «…наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби» (Еф. 6:12).

А для такої боротьби ми повинні бути готові не тільки фізично і збройно, а й духовно. Сподіватись не тільки на «дванадцять легіонів ангелів» (Мф. 26:53) у вигляді військової допомоги від союзників, а й пам’ятати слова Христа «У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ» (Ін. 16:33). І нам Господь дарує перемогу, якщо ми будемо боротися за Україну і в цій боротьбі покладатися на Бога і щиро молитися, щоб Він нас укріпив у боротьбі, зміцнив наших захисників, зберіг їх від поранення і смерті, та допомагати нашій державі і нашому народу вистояти перед лицем диявольського ворога.

У ці пасхальні дні хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії з радісним святом Світлого Христового Воскресіння. У цей нелегкий час закликаю посилити наші молитви за українських воїнів, щоб Господь укріпив їхні сили вигнати московського окупанта з української землі і здобути остаточну перемогу. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, лікарів, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Також у сьогоднішній день світлого свята згадаймо тих, хто віддав своє життя за те, щоб ми могли святкувати, не відчуваючи жахів війни. Нехай Господь дарує нашим героям Царство Небесне і вічне життя, а їхнім родинам, які перебувають у горі та скорботі, утіху, що як Христос помер і воскрес, так і новітні українські лицарі знайдуть вічне життя в оселях небесних, а пам’ять про них ніколи не зникне з наших сердець.

З молитвою і вірою в Божу допомогу борімося кожен у міру своїх сил – і Господь обов’язково подасть українським воїнам перемогу, а всім українцям сили і мудрість відбудувати державу на засадах любові до Бога та вірності своєму народу.

Нехай Господь, що воскрес із мертвих і відкрив усім нам шлях до Небесного Царства, дарує українському народу перемогу над російським агресором і благословенний мир!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
митрополит Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2024 рік

м. Тернопіль

Пасхальне послання Митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання Митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Тернопільської єпархії 

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Ми з вами пройшли час Великого посту і зустріли Світле Христове Воскресіння. Темні постові ризи змінились на світлі святкові і сумні постові піснеспіви – на радісні пасхальні. Наші душі радіють Христовому воскресінню. Воскрес після зради, страждань і смерті. Воскрес після того, як Його віддали на розп’яття ті, кого Він прийшов спасти. Господь переміг смертю смерть і знищив зло, яке було впевнене, що його пануванню над людством ніщо не загрожує. Сум для Христових учеників змінився на радість, а відчуття втрати улюбленого Вчителя – на відчуття торжества і утвердження віри в те, що Бог ніколи нас не покидає і диявол ніколи не святкуватиме перемогу над Творцем і Промислителем світу.

Чим наша радість свята Воскресіння Христового відрізняється від святкового настрою в інші свята? В першу чергу тим, що Воскресіння – «свято над святами і торжество із торжеств», як співається в Пасхальному каноні. Без Воскресіння із мертвих Господа Ісуса Христа не було б Церкви, не було б усіх інших свят, шлях на небеса був би закритий. Але також, щоб ми яскравіше могли відчути радість Христового Воскресіння, Свята Церква дала нам Великий піст, завдяки котрому ми звільняємо свої душі від гріха і скверни та чистою душею і чистим серцем можемо зустріти Воскреслого Христа. Коли в душі суєта та повсякденна гріховна скверна, то і Пасха Христова для нас – звичайний день. А якщо ми готувались і змогли достойно зустріти це свято, то й пасхальна радість для нас є справжньою. Для православного християнина ця радість полягає не в закінченні посту і можливості їсти м’ясо. Вона нагадує нам, що Господь завжди з нами, Він переміг зло і смерть, і якщо ми будемо з Богом, то теж станемо переможцями гріха і зможемо вже у цьому житті позбутися гріховних пристрастей, котрі віддаляють нас від Христа, а після смерті увійти в Його небесне царство.

Дорогі брати і сестри! Ми вже понад рік живемо в країні, яка всіма силами бореться за існування, захищаючись від московитського окупанта, котрий прийшов на нашу землю зі зброєю, несучи руйнування і смерть. Смуток і біль прийшли в наші серця, і дехто навіть впадає у відчай, не вірячи в перемогу. Декому здається, що ворог занадто сильний, а інші держави нас недостатньо підтримують і маленька Україна не зможе у цій війні перемогти величезну імперію. І якоюсь мірою ці почуття можна зрозуміти, бо людині властиво боятись. Навіть у Христі перед хресними стражданнями людська природа на короткий час настільки злякалась, що, знаючи про те, що після хресної смерті Він воскресне, Господь все одно молився «Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця» (Мф. 26:39). Але цей людський страх не зупинив Христа – і Він пішов на хрест заради нас, людей, і заради нашого спасіння. Пішов на смерть і цю смерть переміг, воскреснувши з мертвих. Людина Христос пішла за Богом Христом, бо коли людина впевнена у Божій підтримці та захисті, то жодна небезпека не є страшною і з Богом людина перемагає все.

Дорогі брати і сестри! Вже понад рік одвічний ворог України – Росія – веде проти нас війну. Але за цей час вона не змогла ні захопити нашу землю, ні зламати наш дух. Українці встали на захист своєї Батьківщини, бо любов до Бога та України у нас сильніші, аніж людський страх. І Господь дав нам сили не впасти, не здатись, а вистояти і почати відвойовувати українську землю від окупанта. І ми з упевненістю молимось за перемогу, бо знаємо, що Господь, Який на боці справедливості й добра, нам цю перемогу обов’язково дасть. Але перемога здобувається не тільки зброєю і молитвами. Щоб здобути перемогу – нам усім треба змінитись. Ми повинні відкинути не тільки страх перед ворогом, але й позбутися байдужості до долі нашого народу та держави, бо, на жаль, ця байдужість є в душах багатьох українців. Нам потрібно навчитися брати на себе відповідальність за дар Божий – Українську державу, яку ми повинні цінувати і піклуватись про неї.

За рік війни багато людей звикли, що вона відбувається десь далеко і не зачіпає їх особисто, тому можна спокійно жити, насолоджуючись життям. Перемога – здобуток всього народу, і кожен повинен прикладатись до неї, часто жертвуючи своїм комфортом, спокоєм та особистими інтересами. Тільки зберігши українську державу та не забуваючи, що саме український народ має її берегти та захищати, ми виконаємо не тільки свій обов’язок перед Україною, а й перед Богом, Який нам її дав. Христос воскрес і переміг зло, отже, якщо ми будемо з Богом, то теж зможемо перемогти зло, не тільки зовнішнього ворога, а й байдужість чи страх у нашій душі. Страх і смуток, спричинені війною, минуть, і ми радісно зустрінемо перемогу над окупантом і звільнення української землі. Але для цього ми повинні звільнитися від гріхів, особистих та суспільних, вже зараз.

У ці святкові дні Пасхи хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії з радісним святом Христового Воскресіння. У цей нелегкий час закликаю посилити наші молитви за українських воїнів, щоб Господь дав їм сили остаточно перемогти ворога та вигнати його з нашої землі. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, лікарів, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового. Борімося кожен на своєму місці, з молитвою і вірою в Божу допомогу, і Господь обов’язково допоможе нам звільнити українську землю від ворога, а наші душі – від страху та байдужості.

Нехай Воскреслий із мертвих Христос Спаситель благословить весь український народ та обдаровує Своєю благодаттю та милосердям!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
митрополит Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2023 рік

м. Тернопіль

Пасхальне послання Архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Тернопільської єпархії 

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Цьогорічний початок святого Великого посту для кожного з нас був затьмарений страшною новиною про початок російського наступу на Українську державу. Окупант, припинивши прикриватись тим, нібито він захищає населення Донбасу, відкрито напав на нашу землю, намагаючись знищити нашу країну та вбити всіх українців. Багато людей взагалі не відчули, як почався піст, оскільки замість молитви та покаяння, замість роздумів про гріхи, вони заглибились у перегляд новин та обговоренням їх з близькими. Більш відповідальні пішли захищати Україну або допомагати захисникам своєю молитвою, працею та необхідними речами. Важко знайти в Україні того, кого лишила байдужим ця війна.

Як мають реагувати на військові дії православні християни? Чи правильно роблять ті, що зневірились і думають, ніби Бог нас покинув? Чи допустима для нас ненависть, яку мають деякі люди до окупантів? Щоб відповісти на ці питання, згадаймо останні дні земного життя Христа Спасителя. Після Таємної вечері Господь пішов молитись в Гефсиманський сад, з Ним пішли Його ученики, котрі, замість молитви, спали. В саду Його схопили воїни первосвящеників та привели на несправедливий суд, в результаті якого Христа віддали на розп’яття. У цей час більшість учеників Господніх розбіглась, а Петро навіть зрікся Христа. Всі були налякані, ніхто не знав, що буде далі, всі їх мрії та сподівання зникли після хресної смерті Спасителя.

Але після цього Христос воскрес! Багато людей не помітили цього воскресіння, для них дійсно нічого не змінилось. Але для тих, хто вірив в Христа і чекав здійснення Його слів про воскресіння, це чудо стало сповненням віри та підтвердженням Божої любові до людей, що Він ніколи не залишає їх без Своєї допомоги, не віддає на поталу дияволу, гріху і вічній загибелі. Воскресіння Христове змінило сум на радість, показало що Господь Ісус Христос непідвладний смерті, а значить віра в Нього і надія на Його допомогу ніколи не будуть посоромлені.

Воскресіння Христове – перемога над злом. Злом, яке до цього вважалось всесильним і нездоланним. Злом, яке через переступ людини, отримало владу над світом. Але ця влада не прийшла сама по собі, людина, порушивши єдину Божу заповідь, привела зло у світ. І без Божої допомоги людина сама це не могла змінити протягом тисячоліть, бо щоразу, коли людина стає без Бога на боротьбу зі злом, то зло її перемагає. А з Божою підтримкою і опікою, виправляючи своє життя та борючись з гріхами всередині себе, можна змінити світ на краще.

Дорогі брати і сестри! Російська агресія проти України, що вилилась у відкриту війну, принесла багато зла українському народу. Люди, котрі називають себе православними християнами, вибрали замість Божої любові диявольську ненависть і бажання підкорити собі всі народи, а тих, хто не хоче коритись – знищити. Вважаючи себе непереможними, вони втратили страх Божий і пам’ять про те, що лиш Бог керує всім світом і ніщо не може противитись Його волі.

Як і первосвященики, які підмовили народ вимагати смерті Христа Спасителя та залякали Пилата, що він «не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві» (Ін. 19:12) і тим змусили розіп’ясти Ісуса, думали що перемогли і залишаться безкарними, так і Путін думав, що зможе знищити український народ, маючи підтримку свого народу та залякавши інші країни. Але як первосвященики, так і путін, забули про те, що не вони керують світом, а Бог. І як воскресіння Христове перемогло зло 2000 років тому, так і сьогодні Господь посоромив окупанта, давши силу українцям протистояти і перемагати ворогів. Знову сповнюються слова пророка Давида, сказані три тисячі років тому: «Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо» (Пс. 19:8-9).

Дорогі брати і сестри! Ніколи диявол не зможе перемогти Бога, тому він і шкодить улюбленому Божому творінню – людині. Так само і слуги диявола ніколи не зможуть перемогти дітей Божих. А щоб стати дитям Божим, ми повинні жити за заповідями Божими та дивитись на своє життя очима віри, тобто бачити у всьому, що з нами відбувається, промисел Божий. І навіть в цій війні цей промисел діє. Завдяки їй посоромлене зло, яке вірило в свою всемогутність. Завдяки їй об’єднався український народ. Завдяки їй з’явилась надія на об’єднання Українського Православ’я.

Але при цьому всьому ми повинні сприймати цей промисел Божий як віруючі люди, ми повинні уникати ненависті та злослів’я у нашій боротьбі. Головною для нас має бути любов до Бога та України, навіть вбиваючи ворогів, котрі прийшли на нашу землю, ми повинні розуміти, що виконуємо волю Божу, оскільки боремось зі злом. А якщо ми будемо це робити з ненавистю, то нічим не будемо відрізнятись від них і тим самим будемо все далі відходити від Бога. Вони прийшли сюди вбивати, бо мають ненависть до України і не мають нічого спільного з Христом, а ми захищаємо нашу землю, тому що любимо її і український народ. У цьому – принципова різниця між нами і саме тому український народ переможе. Бо якщо ми творимо Божу волю, то з нами Бог!

У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії з радісним святом Воскресіння Христового. У цей нелегкий час закликаю підсилити наші молитви за українських воїнів, щоб Господь дав їм сили остаточно перемогти ворога. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, лікарів, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового. Борімося кожен на своєму місці, з молитвою і вірою в Божу допомогу, і Господь обов’язково допоможе нам перемогти зло.

Нехай Всемогутній Христос Спаситель ніколи не залишає нас без Свого заступництва та дарує Україні перемогу над ворогом та звільнення всіх українських земель від окупантів!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2022 рік

м. Тернопіль

 

Пасхальне послання Архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

У ці святкові дні ми радіємо, що зустріли світле Христове Воскресіння. Ми знаємо, що Христос воскрес із мертвих, подолав сили диявольські, знищив владу смерті над світом. Воскресіння Христове дало нам можливість перемогти гріх у собі і відкрило шлях до єднання з Богом. Кожна людина може тепер отримати вічне життя у Царстві Небесному.

Дуже часто можна почути питання: як Христос переміг смерть, якщо люди продовжують вмирати? І дехто з невіруючих людей вважає це сильним аргументом, щоб заперечити істинність християнства та потребу вірити в Бога. На це питання відповів святитель Миколай Сербський: «Труна для нас вже не вічна темрява, а лише ворота, у яких очікують нас світлі ангели Божі. Для всіх сповнених любові до прекрасного і людинолюбного Господа труна стає просто останньою перепоною, переступивши яку вони з’являться у присутності Божій». Таким чином ми розуміємо, що навіть коли ми вмираємо тілом, то не зникаємо, не припиняємо свого існування, не розчиняємось, не йдемо в темну безодню, де плач і скрегіт зубів. Але разом з тим це не означає, що всі люди, незалежно від їхнього ставлення до Христа, отримують вічне життя.

Перемога над смертю дана не всім людям масово, а кожній людині особисто. Отримати її може тільки той, хто звернеться до Христа, як про це каже той самий святитель Миколай: «Якщо люди і понині грішать, і гинуть у гріхах, це не означає, що Христос не переміг гріх; а означає тільки те, що дані люди не вживають єдиних ліків від своєї смертельної хвороби; значить, Христос як ліки ще недостатньо їм відомий; або, якщо і відомий, вони все-таки з яких-небудь причин не беруть Його».

У чому ж причина, що люди, навіть знаючи про Христа від свого народження, виховані у християнських сім’ях, які ходять все життя до храму Божого, сповідаються і причащаються, продовжують грішити і, за словами святителя, не знають Христа або не приймають Його? Причина у тому, що людина, яка щиро вірить у Бога, розуміє, що кожне слово, сказане в Євангелії, є істиною, а якщо це так, то ми повинні змінити своє життя та йти за Христом, зрікшись себе (Мк. 8: 34), тобто власного егоїзму та власних пристрастей. А таке носіння хреста вимагає від нас багатьох зусиль, які ми часто не готові прикласти. Завжди легше і приємніше грішити, бо до такого способу життя нас спокушає диявол, а також світ, який лежить у злі (1 Ін. 5:19). Лише людина, яка відродила свою істинну природу та воскресла до життя у Христі, може пізнати насолоду життя з Богом, Царства Божого, яке вже тут, на землі, відкриває ворота Царства Небесного.

Дуже часто людям заважає прийти до Христа те, що нелегко Його сприймати як Бога, бо повноцінно усвідомити Бога людський розум не може. Часто читаючи Євангеліє, ми можемо звертати більше уваги на земне життя Господа Ісуса та бачити Його земною людиною. Сьогодні християни набагато більше люблять свято Різдва чи події, пов’язані з хресною смертю Спасителя, ніж Воскресіння Христове, бо для людської свідомості легше зі зворушенням дивитись на Младенця, Який лежить у яслах вертепу, легше жаліти Христа, який безгрішно страждає на хресті, ніж побачити в Ньому Бога, Який воскрес із мертвих, перемігши Своїм Божеством диявола і смерть. Недарма і єретики в першу чергу бралися заперечувати Божество Ісуса Христа, а отже, і те, що Він Сам воскрес із мертвих, як Бог.

Не випадково навіть Марія Магдалина, яка так хотіла побачити воскреслого Христа Спасителя, почула від Нього таку, здавалось би, жорстоку відповідь: «не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого» (Ін. 20:17). Ці слова не означають, що Господь не впізнав Марію чи зневажив нею, вони означають, що Марія сприймала Христа не як воскреслого Богочоловіка, а як людину, Учителя, з Яким раніше часто спілкувалася та проводила багато часу. І тому, коли ми не отримуємо від Господа те, що хочемо, навіть коли щиро і часто про це молимось, то, можливо, причина в тому, що ми не сприймаємо Його як Бога, а розмовляємо з невидимою всесильною людиною.

Нам важко прийняти те, що Бог безмірно та абсолютно вищий за нас. Нам важко смиритись і признати, що не все в житті залежить від нас самих. Але без цього ми не можемо повноцінно вірити в Бога, і наша молитва без цього не може бути справжньою. Як казав святий XX ст. преп. Амфілохій Патмоський: «У кого всередині є любов, то є у ньому і Сам Бог. А любов супроводжується смиренням. Любов і смирення пов’язані нероздільно, і найважливіша справа для людини – мати любов… У кого з нас є любов, ті подібні Богові. А тому сатана завжди прагне охолодити любов. Тому що ми постимось, а він зовсім не їсть. Але коли ми любимо і смиренні, цього він ніяк не може досягнути». Тож шукаймо в нашому житті шлях до смирення, упокорімо свою гординю і свої пристрасті та побачмо безмежну велич Бога, сповняймо наші серця любов’ю до воскреслого Спасителя Господа Ісуса Христа. Це єдиний шлях до Бога. Наше смирення потрібно не Творцю – воно потрібно нам, щоб прийти до Нього і стати істинною дитиною Божою.

У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Нехай радість від того, що Христос воскрес, наповнює наші серця та примножує в них любов до Бога і надію на те, що Він нас ніколи не залишить без Своєї допомоги. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай Всемилосердний Господь Ісус Христос допоможе нам подолати всяке зло, яке діє всередині нас і між людьми, і веде нас життєвим шляхом до спасіння і вічного життя!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2021 рік

м. Тернопіль

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Закінчився Великий піст, і вся Україна радісно зустрічає Світле Христове Воскресіння. Ми пройшли довгий шлях покаяння, боротьби з гріхом, скорботи через наші гріхи та зусиль для їх подолання. І сьогодні всі ми воскресли до нового життя, життя у Христі, наслідуючи нашого Спасителя, як про це нам каже святий апостол Павло: «Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє. Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. Так i ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:9-11).

Тому і для нас, дорогі браття і сестри, після перемоги Господа над смертю вона вже не страшна, адже навіть після смерті тіла ми продовжимо вічно жити з Христом Спасителем у Його небесних оселях. Але вже тепер Господь дав нам це свято, Своє Світле Воскресіння, торжество життя над смертю, щоб ми, живучи в тілі земному, відчули часточку вічного життя, де ця радість буде безкінечною.

Цей Великий піст для багатьох людей був дуже важким, оскільки страшна епідемія, яка поширилася по всій землі, змусила багато Церков світу, в тому числі і в Україні, змінити традицію та звичний перебіг богослужінь. Храми були майже або зовсім порожніми, люди молилися вдома, долучаючись до служб через трансляції по телебаченню чи через інтернет. І навіть тепер, у світлі дні Христового Воскресіння, велика кількість людей не може бути присутньою у храмах на богослужіннях.

Багато кого обурила така ситуація, дехто нарікав на священнослужителів, дехто – на владу, а дехто вважав те, що сталося, несправедливим покаранням від Бога.

Але Господь, Який є Любов та турбується про кожну людину, нічого не посилає випадково. На жаль, для більшості православних християн Великий піст традиційно не відрізняється від звичного побуту. Замість посту та молитви, щирого покаяння за неправильні вчинки і боротьби з гріхом ми провадили життя у звичайній суєті, у повсякденних турботах та розвагах, лише зрідка згадуючи про те, що піст триває. Для багатьох сповідь та причастя у Великий піст перетворились у традицію, замість того, щоб бути душевною необхідністю.

Тому по Своїй великій любові Господь послав нам карантин, щоб ми могли побути ці дні вдома, наодинці із собою та родиною, подумати про своє життя, вділити час для молитви й покаяння, щоб знайти спільну мову з рідними, котрим у інший час ми приділяємо мало уваги. Цей Великий піст Господь подарував нам як особливий період для нашої душі і вказав, яким має бути справжній піст для православного християнина.

Чому ж, дорогі браття і сестри, після закінчення посту, на саме свято Воскресіння, ще не закінчився карантин і ми частково продовжуємо перебувати у цьому своєрідному затворі? Це теж відбувається по волі Божій, бо Господь хоче нас навчити справжньому сенсу Пасхи Христової. Адже Христос воскрес для того, щоб відкрити нам шлях до вічного життя, ми святкуємо перемогу над безмежною владою гріха, яка була до Воскресіння Спасителя, святкуємо Нове Життя, не в самотності, наодинці зі смертю, а життя з Богом, під Його благодаттю і в Його любові.

На жаль, дехто бачить у Воскресінні Христовому тільки ще одну можливість зібратися всією родиною за столом, провідати родичів; багато хто проводить це радісне свято, не згадуючи про Христа, у застіллях або на пікніках на природі. У деяких регіонах є традиція день Воскресіння Христового проводити не у святкуванні перемоги Життя над смертю, а у молитвах за померлих на кладовищах, ніби всупереч слову святителя Іоана Златоуста «Воскрес Христос, – і немає жодного мертвого в гробі!» (Слово Огласительне у день Христового Воскресіння). Так відбувається, бо багатьом зручно використати цей світлий і святий день для виконання всіх особистих молитовних обов’язків, щоб на багато місяців знову забути про Бога.

Дорогі браття і сестри! Господь послав усім нам велике випробування твердості нашої віри. І ми повинні бути Йому вдячними за це, оскільки завдяки цьому випробуванню змогли побачити недоліки в нашому християнському житті і отримати шанс їх виправити. Завдяки цій епідемії наша віра отримала можливість удосконалитися через випробування, як у вогні – щоб горіти, а не тліти, щоб слова Господні «оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:16) були сказані не про нас.

О як страшно бути відкинутим від Бога через власну байдужість! Адже саме неувага до Бога та власного спасіння – причина всіх бід у нашому житті, оскільки, як каже Сам Господь, «кого Я люблю, тих викриваю і караю» (Одкр. 3:19). Нехай завдяки всьому, що посилає нам Господь, і ми станемо міцними у вірі, впевненими у надії та гарячими у любові до Бога. Нехай Христос, Який переміг смерть, переможе і нашу байдужість та дарує нам воскресіння до нового, справжнього богоугодного життя.

У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Нехай, незважаючи на особливі умови цьогорічного святкування, світла пасхальна радість наповнює наші серця та примножує в них любов до Бога та вдячність за всі Його благодіяння для нас. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай Христос Господь, Який переміг смерть, переможе і всяке зло, душевне і тілесне, яке віддаляє нас від Бога, і допоможе нам стати добрими християнами, які люблять Господа і ходять путями Його!

Воістину Христос воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2020 рік

м. Тернопіль

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

«Воскресіння день, просвітімось люди! Пасха, Господня Пасха!» (ірмос 1 пісні Пасхального канону) – так, словами св. Іоана Дамаскіна, сьогодні Церква прославляє Воскресіння з мертвих Спасителя нашого Ісуса Христа.

Свято Воскресіння Христового називається Пасхою не лише тому, що Христос воскрес у дні юдейської Пасхи. Коли єврейський народ був у єгипетському полоні, щоб отримати звільнення від неволі, люди мали у визначений день приготувати і з’їсти пасхальне ягня та вийти зі своїх осель і піти у Землю обіцяну. Так само і Христос, як Непорочний Агнець, був принесений в жертву, подав нам Свої Тіло та Кров, щоб зробити нас дітьми Божими, вивести з неволі гріха в землю нового життя – життя з Богом, життя перемоги над гріхом і смертю. Але це звільнення, здійснене Христом Спасителем, є незрівнянно вищим, ніж визволення від земного рабства. Завдяки Воскресінню Христовому ми маємо надію на вічне життя. Завдяки Воскресінню Христовому ми отримали свободу і можемо йти до спасіння. Завдяки тому, що Христос воскрес, відкрилися небеса для всіх, хто щиро вірить в Бога.

Дні перед Воскресінням були сумними для учеників і апостолів. Спочатку їхній Господь і Вчитель у славі ввійшов у Єрусалим, а вже через кілька днів ті люди, які вітали Його як царя, кричали: «Розіпни Його!» Христа зрадив один з учеників, а інші зі страху розбіглись. Той, хто навчав правди і любові, був з ненависті розіп’ятий і вбитий ганебною і болісною смертю. І зло вважало, що воно торжествує і перемогло, можна далі жити спокійно в гріху і йти до загибелі. Але Христос воскрес – і все змінилося. Зло переможене, праведники виведені з пекла, для всіх людей відкритий шлях до єднання з Богом. Але в сам день Воскресіння про це знало дуже мало людей. Навіть апостоли отримали цю звістку не відразу, не в момент Воскресіння. Але, отримавши її, пішли звіщати всьому світові про те, що Христос воістину воскрес. Саме з цієї новини завжди починалася проповідь апостолів.

Часто можна почути питання: чому Сам Господь не звістив всьому світові, що Він воскрес? Чому не з’явився у славі після Воскресіння всім юдеям, які зібралися в Єрусалимі на свято Пасхи, щоб вони повірили в те, що Він воістину Син Божий? На це запитання дає відповідь свят. Афанасій Олександрійський. Він каже, що якби Христос Своїм явленням міг навернути людей до віри, то Він би обов’язково це зробив. Але люди, які розіп’яли Спасителя, не були здатні сприйняти звістку про Його воскресіння. Адже тиждень перед тим Господь воскресив померлого Лазаря, який чотири дні лежав у гробі, і люди не тільки не змінилися, а й намагалися вбити воскреслого (Ін. 12:10). Тож якби Христос явився після воскресіння людям, які були свідками і співучасниками Його розп’яття, то, не маючи змоги Йому зашкодити, вони тільки більше озлобились би і прагнули б до нечестя. Господь після Свого Воскресіння являвся людям через чудеса та зцілення, які чинили Його ученики й апостоли, і це було не меншим свідченням про істинність того, що Христос справді воскрес, ніж явлення Його в тілесному образі.

Дорогі браття і сестри! Воскресіння Христове змінило світ і людство: людина, після тисячоліть відокремлення від Бога, відновлює єдність зі своїм Творцем і Спасителем. І нам, щоб відновити цю єдність особисто для себе, потрібно відкинути гріх і зло, звільнити в серці місце для Бога і дати Йому можливість вести нас по шляху спасіння.

Сучасні люди часто висувають різні умови, потрібні для того, щоб вони увірували в Бога. Вони чекають чудес, знамень, явлень. Але такі надприродні речі не можуть привести до віри, вони не створять у серці й душі те, чого там нема. Навіть воскресіння з мертвих Христа Спасителя не навернуло до покаяння Його розпинателів. Ми повинні утверджувати свою віру читанням Святого Євангелія, щирою молитвою, ми повинні довіряти Богові та Його Одкровенню, навчитись від повноти серця любити Бога та бути вдячними Йому за Його любов до нас, за Його милосердя й опіку, за благословення та турботу про людей. Ми повинні навчитися любити ближніх, бо саме в цьому зможемо втілити нашу віру та, через любов до ближніх, навчитися любити Бога. Ми повинні навчитися покладати надію на Бога навіть у найважчі моменти нашого життя, і прийняти все, що нам посилає Господь, бо Він посилає це нам на благо, заради нашого спасіння.

У ці святкові дні Воскресіння Христового вітаю духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Особливо хочу привітати священиків та громади, які прийняли рішення перейти в Українську Церкву з Московського Патріархату, скинувши із себе ярмо неволі та прийшовши до єдності з братами та сестрами – православними українцями – заради єднання нашого народу навколо Київського митрополичого престолу та єдиної Помісної Православної Церкви. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.

Нехай воскреслий з мертвих Христос Спаситель благословить нашу Українську державу та український народ, подасть перемогу над агресором та мир! Нехай Благословення Боже завжди перебуватиме над усіма нами!

Воiстину Христос Воскрес!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова. 2019 рік.
м. Тернопіль