Пасхальне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України
Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
У ці святкові дні ми радіємо, що зустріли світле Христове Воскресіння. Ми знаємо, що Христос воскрес із мертвих, подолав сили диявольські, знищив владу смерті над світом. Воскресіння Христове дало нам можливість перемогти гріх у собі і відкрило шлях до єднання з Богом. Кожна людина може тепер отримати вічне життя у Царстві Небесному.
Дуже часто можна почути питання: як Христос переміг смерть, якщо люди продовжують вмирати? І дехто з невіруючих людей вважає це сильним аргументом, щоб заперечити істинність християнства та потребу вірити в Бога. На це питання відповів святитель Миколай Сербський: «Труна для нас вже не вічна темрява, а лише ворота, у яких очікують нас світлі ангели Божі. Для всіх сповнених любові до прекрасного і людинолюбного Господа труна стає просто останньою перепоною, переступивши яку вони з’являться у присутності Божій». Таким чином ми розуміємо, що навіть коли ми вмираємо тілом, то не зникаємо, не припиняємо свого існування, не розчиняємось, не йдемо в темну безодню, де плач і скрегіт зубів. Але разом з тим це не означає, що всі люди, незалежно від їхнього ставлення до Христа, отримують вічне життя.
Перемога над смертю дана не всім людям масово, а кожній людині особисто. Отримати її може тільки той, хто звернеться до Христа, як про це каже той самий святитель Миколай: «Якщо люди і понині грішать, і гинуть у гріхах, це не означає, що Христос не переміг гріх; а означає тільки те, що дані люди не вживають єдиних ліків від своєї смертельної хвороби; значить, Христос як ліки ще недостатньо їм відомий; або, якщо і відомий, вони все-таки з яких-небудь причин не беруть Його».
У чому ж причина, що люди, навіть знаючи про Христа від свого народження, виховані у християнських сім’ях, які ходять все життя до храму Божого, сповідаються і причащаються, продовжують грішити і, за словами святителя, не знають Христа або не приймають Його? Причина у тому, що людина, яка щиро вірить у Бога, розуміє, що кожне слово, сказане в Євангелії, є істиною, а якщо це так, то ми повинні змінити своє життя та йти за Христом, зрікшись себе (Мк. 8: 34), тобто власного егоїзму та власних пристрастей. А таке носіння хреста вимагає від нас багатьох зусиль, які ми часто не готові прикласти. Завжди легше і приємніше грішити, бо до такого способу життя нас спокушає диявол, а також світ, який лежить у злі (1 Ін. 5:19). Лише людина, яка відродила свою істинну природу та воскресла до життя у Христі, може пізнати насолоду життя з Богом, Царства Божого, яке вже тут, на землі, відкриває ворота Царства Небесного.
Дуже часто людям заважає прийти до Христа те, що нелегко Його сприймати як Бога, бо повноцінно усвідомити Бога людський розум не може. Часто читаючи Євангеліє, ми можемо звертати більше уваги на земне життя Господа Ісуса та бачити Його земною людиною. Сьогодні християни набагато більше люблять свято Різдва чи події, пов’язані з хресною смертю Спасителя, ніж Воскресіння Христове, бо для людської свідомості легше зі зворушенням дивитись на Младенця, Який лежить у яслах вертепу, легше жаліти Христа, який безгрішно страждає на хресті, ніж побачити в Ньому Бога, Який воскрес із мертвих, перемігши Своїм Божеством диявола і смерть. Недарма і єретики в першу чергу бралися заперечувати Божество Ісуса Христа, а отже, і те, що Він Сам воскрес із мертвих, як Бог.
Не випадково навіть Марія Магдалина, яка так хотіла побачити воскреслого Христа Спасителя, почула від Нього таку, здавалось би, жорстоку відповідь: «не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого» (Ін. 20:17). Ці слова не означають, що Господь не впізнав Марію чи зневажив нею, вони означають, що Марія сприймала Христа не як воскреслого Богочоловіка, а як людину, Учителя, з Яким раніше часто спілкувалася та проводила багато часу. І тому, коли ми не отримуємо від Господа те, що хочемо, навіть коли щиро і часто про це молимось, то, можливо, причина в тому, що ми не сприймаємо Його як Бога, а розмовляємо з невидимою всесильною людиною.
Нам важко прийняти те, що Бог безмірно та абсолютно вищий за нас. Нам важко смиритись і признати, що не все в житті залежить від нас самих. Але без цього ми не можемо повноцінно вірити в Бога, і наша молитва без цього не може бути справжньою. Як казав святий XX ст. преп. Амфілохій Патмоський: «У кого всередині є любов, то є у ньому і Сам Бог. А любов супроводжується смиренням. Любов і смирення пов’язані нероздільно, і найважливіша справа для людини – мати любов… У кого з нас є любов, ті подібні Богові. А тому сатана завжди прагне охолодити любов. Тому що ми постимось, а він зовсім не їсть. Але коли ми любимо і смиренні, цього він ніяк не може досягнути». Тож шукаймо в нашому житті шлях до смирення, упокорімо свою гординю і свої пристрасті та побачмо безмежну велич Бога, сповняймо наші серця любов’ю до воскреслого Спасителя Господа Ісуса Христа. Це єдиний шлях до Бога. Наше смирення потрібно не Творцю – воно потрібно нам, щоб прийти до Нього і стати істинною дитиною Божою.
У ці святкові дні Воскресіння Христового хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії зі Світлим Христовим Воскресінням. Нехай радість від того, що Христос воскрес, наповнює наші серця та примножує в них любов до Бога і надію на те, що Він нас ніколи не залишить без Своєї допомоги. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю наших воїнів-захисників, волонтерів та всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Воскресіння Христового.
Нехай Всемилосердний Господь Ісус Христос допоможе нам подолати всяке зло, яке діє всередині нас і між людьми, і веде нас життєвим шляхом до спасіння і вічного життя!
Воістину Христос воскрес!
Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький
Пасха Христова
2021 рік
м. Тернопіль
