Вишгородська ікона Божої Матері – одна з найголовніших православних святинь


Вишгородська ікона Божої Матері вважається однією з найголовніших православних святинь. За церковними переказами, намалював цю славетну ікону євангеліст Лука у І столітті на дошці від столу, за яким обідали Спаситель, Божа Матір та Йосип. Проте дослідники датою її створення називають кінець 11-го – початок 12-го століття. У наші землі ікону було привезено з Константинополя. Можливо, саме там її і було написано візантійськими майстрами-іконописцями.

Щодо дати, коли Вишгородська ікона Божої Матері опинилася в Києві, теж немає точної інформації. Деякі джерела пишуть, що святиню було подаровано київському князю Мстиславу від Константинополя у 1131-му. За іншим припущенням, ікону Божої Матері доставили на початку 12-го століття як придане княжні з роду Мономаховичів, що вийшла заміж за меншого сина імператора Олексія Комнина – Ісака.

Деякий час ікона була у Києві, а потім її помістили у Дівочому монастирі Вишгорода. Ймовірно, у 1136-му за князювання Ярополка Володимировича. Відтоді й називають її Вишгородською Богоматір’ю.

У 1155-му володимиро-суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський, син Юрія Долгорукого, викрав ікону та перевіз у Володимир-на-Клязмі. Про це в «Історії України-Руси» пише Михайло Грушевський: «Він (Андрій Боголюбський) виріс на Поволжі, і Русь-Україна з її довгою історією, виробленими формами життя була для нього чужа і несимпатична. Він потайки від батька (Юрія Долгорукого) втік з Вишгорода у 1155 році до Суздаля, забравши з собою палладіум будущої Московської держави – Вишгородську ікону Божої Матері, привезену з Візантії… Андрій змагає до того, аби знищити, понизити Київ, а бути сеньйором руських земель у своїм Володимирі. Він умисно руйнує Київ, і підірвавши тим його престиж, хоче надалі розпоряжати ним зі своїх ростово-суздальських країв, передаючи його підручним, другорядним князям. Се, правдоподібно, в результаті викликало б нові замішання, нові руїни Києва, але смерть заскочила Андрія і не дала розвинути йому свого плану до останку».

Відтоді Вишгородську ікону Божої Матері почали називати Володимирською.

1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало оклад ікони, а ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге грабує Вишгородську Богородицю, знову викрадаючи цінний оклад. 1395 року ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона перебуває майже ціле століття. 1480 року її повторно переносять у Москву. У 1926-му ікона потрапляє до Державного історичного музею, пізніше – до Третьяковської галереї.

Вишгородську ікону Божої Матері намальовано на липовій дошці. Її початкові розміри – 78х55 см. Під час реставраційних робіт у 1918-му виявили, що святиню кілька разів перемальовували. Недоторканними залишили лише обличчя Діви Марії та маленького Ісуса.

Зараз ікона Вишгородської Божої Матері під назвою Володимирської знаходиться у храмі-музеї Святителя Миколая у Толмачах при Третьяковській галереї.

У Вишгороді в Церкві святих Бориса і Гліба є точна копія Вишгородської ікони Божої Матері.

Вишгородську ікону Божої Матері Православна Церква вшановує 3 червня, 6 липня і 8 вересня.