Ваше Високопреосвященство, дорогий наш Владико та Настоятеле!
Дозвольте мені від імені духовенства та мирян нашого кафедрального собору святих рівноапостольних Костянтина та Єлени, а також усіх присутніх тут отців-благочинних і настоятелів храмів міста Тернополя сердечно привітати вас із тезоіменитством.
День вашого небесного покровителя – святого Нестора Літописця – з часу вашого наречення та єпископської хіротонії став днем і небесного покровителя всієї нашої єпархії. Саме тому цей святий храм сьогодні зібрав таку кількість віруючих. Ми зібралися нині вшанувати преподобного Нестора, бо відчуваємо, як допомагаючи вам у архієрейському служінні, цей преподобний книжний чернець, своїми молитвами біля Божого Престолу допомагає й усім нам у нашому щоденному служінні та послуху: священикам допомагає бути добрими пастирями, а мирянам – гідно нести у світі ім’я християнина.
Але разом із цим, ми зібралися нині в цій святині, щоб подякувати Господу Богу за його премудрий Промисел, який невидимою рукою, через Ваше Преосвященство, розбудовує та зміцнює нашу Українську Церкву – Київський Патріархат, рідну, Помісну Церкву нашого народу. Ми зібралися, щоб подякувати і вам за все те, що ви робили і робите для добра нашої Церкви та кожного з нас.
Вітальна адреса Високопреосвященнійшому архієпископу Нестору в день тезоіменитства
Знаємо, що все в Божих руках: і наше щастя, і всі наші випробування. Знаємо, що коли Господь не будує дім, то даремно трудяться його будівничі. Але, ми знаємо також і те, що Господь не має на землі інших рук, окрім наших, людських . Саме тому розвиток, розбудова Церкви та Спасіння людини залежать не лише від Бога, але й у рівній мірі від людей та їхнього бажання співпрацювати з Христом. Це те, що святі отці називали синерГІєю. Якщо люди ліниві й байдужі, то Господь нічого не робитиме замість них. І навпаки. Якщо люди працьовиті, стараються всіма силами чинити добрі справи, то й Бог таким людям допомагає, множачи їхні сили та всіляко благословляючи їх.
Не треба мати якихось надзвичайних здібностей, щоб побачити, що ви, Ваше Високопреосвященство, належите саме до тих людей, які багато трудяться, і яким Бог всіляко допомагає. І хоча ми добре знаємо, що будучи ченцем не тільки по імені, але й по суті, ви з іронією сприймаєте всіляку похвалу, сьогодні саме той день, коли можна і потрібно називати все своїми іменами бо, як навчає Святе Писання, вартий робітник нагороди своєї.
Ви прийшли на Тернопільщину в той час, коли духовенство та парафії були тут часто розгублені, як ті малі діти, позбавлені рідного батька. Хоча мали вони перед цим Владик, і то не одного. Відомо, що на Тернопільщині було чимало парафій, які роками не бачили свого єпископа та не молилися з ним. Не чули архіпастирських повчань та не отримували святительського благословення. А що ми бачимо нині? Завдяки вашій мудрості, поміркованості, а головне – любові до Святої Церкви, всі ці часи позаду.
Ввірена вам десять років тому, часто слабка та занедбана, Тернопільсько-Бучацька єпархія збільшилася та зміцніла майже втричі, через об’єднання духовенством Тернопільсько-Кременецької єпархії, духовенством і мирянами Української Атвокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Московського Патріархату, таким чином ставши однією з найбільших єпархій Київського Патріархату.
Скажу навіть більше. Усі скептики, які колись посміхалися з вашого віку, бо ви були наймолодшим єпископом не лише в Україні, але й у всьому Православному світі, вже дуже швидко виявилися посоромленими, бо ваша молодість не стала вадою до доброго архієрейського служіння. Навпаки! За словом святого Павла до Тимофія, ви стали для всіх вірних зразком у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості! Сьогодні вже є молодші від вас архієреї, як по віку, так і по хіротонії, і всі вони дивляться на вас як на взірець. То ж якщо від Вас є чому повчитися іншим єпископам, то що вже говорити про нас, ієреїв та мирян.
Немає зараз часу, щоб перелічити всі ваші зацікавлення та турботи. Але треба сказати і про любов до богослужінь і храмів Божих, про любов до освіти та богослів’я, і про піклування за нашу молодь, і про воїнів, і про родини загиблих. Особливо хочу подякувати Вашому Високопреосвященству за ту турботу, яку ви являєте до нашого храму, і майбутнього кафедрального собору.
Ви взяли на себе ще один нелегкий Хрест – будівництво величної святині, окраси не лише міста Тернополя, але й усього Галицького краю. Цими днями Святійший Патріарх Філарет освятив перший камінь собору, цим самим благословивши цю величну працю. Мало хто з людей знає, скільки вже часу та зусиль ви вже присвятили цій справі, і скільки ще недоспаних ночей усіх нас чекає ще попереду. Але будьте певні, що ви не залишитесь наодинці, бо з вами і священики, і щирі люди, і благодійники. А найголовніше – духовне покровительство наших святих – преподобного Нестора та великомучениці Варвари, священомученика Макарія Київського, преподобних Іова та Амфілохія Почаївськиїх, Меркурія Бригинськго, Іова та Феодосія Манявських, святих Костянтина та Єлени та всіх святих землі Української.
Низький уклін Вам, дорогий Владико, за все, що ви робили, робите та ще будете робити для блага Церкви та України, для духовної користі кожного з нас. Дякуємо Господу за такого архієрея, бо немає нічого кращого, як знати, що твій Церковний корабель веде мудрий і турботливий керманич.
А зараз, прийміть ці квіти, як символ нашої синівської любові, та живої молитовної єдності з вами. Многая вам і благая літа. Іс пола еті деспота!
– Слово виголошене у Преображенському храмі м.Тернополя 9 жовтня 2016 року, після урочистої Божественної літургії в десь пам’яті Преподобного Нестора Літописця, небесного покровителя керуючого архієрея Тернопільської єпархії. Від імені духовенства єпархії, слово мав прот.Євген Заплетнюк.