Святитель Фотій, патріарх Константинопольський


Великий піст – це час каяття і плачу через гріхи, час добрих та богоугодних справ. У дні Великого посту кожний християнин намагається гідно підготуватися до сповіді та Святого Причастя. Протягом посту ми намагаємося частіше бувати у храмі, більше читати Святе Письмо і твори святих отців, відвідувати хворих та ув’язнених, допомагати ближнім та немічним. Тобто, насамперед ми постуємо душею. А як вчать святі отці, піст тілесний встановлено для того, щоб було легше постувати душі.

Перший день Великого посту 2018 року припадає на 19 лютого. Цього дня Свята Церква вшановує пам’ять Святителя Фотія, патріарха Константинопольського, який походив з родини ревних християн. Батько його помер мученицькою смертю за захист ікон.

Святий Фотій отримав блискучу освіту і, перебуваючи у родинних стосунках з імператорським домом, займав посаду першого державного секретаря в сенаті. Сучасники говорили про нього: «знаннями майже у всіх світських науках він настільки відрізнявся, що по праву міг вважатися славою свого століття і навіть міг сперечатися з древніми». У нього навчалися наукам юний спадкоємець престолу Михаїл і майбутній просвітитель слов’ян рівноапостольний Кирило.

Глибоке християнське благочестя убезпечувало святого Фотія від приваблення благами придворного життя – всією душею він прагнув до чернецтва.

857 року співправитель царя Михаїла, Варда, усунув з Константинопольської кафедри Патріарха Ігнатія. Єпископи, знаючи благочестя і велику вченість Фотія, вказали імператору на нього як на людину, гідну зайняти першосвятительский престол.

Святий Фотій зі смиренням прийняв пропозицію. Протягом шести днів він був проведений ієрархічними ступенями, а в день Різдва Христового висвячений на єпископа з возведенням на патріарший престол. Однак незабаром почалися заворушення в Церкві, розпалювані усунутим з кафедри патріархом Ігнатієм. В 861 році був скликаний Собор для припинення чвар, на якому було затверджено усунення Ігнатія та затвердження патріархом Фотія.

Папа Миколай I, посли якого були присутні на цьому Соборі, сподівався, затверджуючи Фотія патріархом, підпорядкувати його своїй владі, але, не отримавши очікуваного, на Римському Соборі піддав Фотія анафемі. З того часу для святителя Фотія почалося і тривало до кінця його життя протиборство папському свавіллю і посяганню на Православну Церкву Сходу.

Читайте: Тематика православних богослужінь Великого посту

864 року вся Болгарська держава добровільно перейшла у християнство. Болгарський князь Борис хрещений був, як вважають, самим Патріархом Фотієм, після чого святитель Фотій відправив до Болгарії архієпископа і священиків для хрещення болгарського народу, а в 865 році – святих Кирила і Мефодія для проповіді Христа слов’янською мовою. Однак прихильники Папи в Болгарії збурили недовіру болгар до проповідників Східної Церкви. Тяжке становище Болгарії через напад германців змусило її шукати допомоги на Заході, і болгарський князь звернувся до Папи з проханням надіслати йому своїх єпископів. Прибувши до Болгарії, папські легати почали активно утверджувати в ній вчення та звичаї латинські замість православних. Святитель Фотій, будучи твердим захисником істини і викривачем неправди, сповістив окружним листом Східну Церкву про справи Папи, вказавши на відступництво Римської Церкви від стародавнього Православ’я не лише в обрядах, а й у віросповіданні. Був скликаний Собор, що засудив свавілля Заходу.

В 867 році імператорський престол захопив Василій Македонянин, щоб убити імператора Михаїла. Святитель Фотій викрив вбивцю і не допустив його до Святих Христових Таїн. За це Фотія було усунуто з патріаршого престолу й ув’язнено в монастирі. На його місце був знову поставлений патріарх Ігнатій.

Собор, скликаний для розслідування вчинку святителя Фотія, проходив за участю папських легатів, які зажадали підписання грамоти про безумовне підпорядкування всієї Церкви суду Папи. Східні єпископи, не погоджуючись на це, вступили в суперечку з легатами. Викликаний на Собор святитель Фотій мовчанням відповідав на всі нападки легатів і лише на питання суддів, чи хоче він покаятися, – відповідав: «Чи одумалися самі судді?»

Противники Фотія після довгих суперечок здобули перемогу, і, не маючи ніяких підстав до засудження, проголосили анафему Патріарху Фотію і єпископам, котрі його захищали. Святителя ув’язнили на 7 років і, за його власним свідченням, він “тільки дякував Господу, терпляче ніс суди Його…”

У той час латинське духовенство було вигнане з Болгарії за свавілля Папи, і Патріарх Ігнатій послав туди своїх єпископів. В 879 році, після смерті Патріарха Ігнатія, був скликаний Собор (багатьма отцями Церкви званий 8-м Вселенським), який знову визнав святителя Фотія законним пастирем Церкви. Папа Іоанн, який особисто знав Фотія, через послів оголосив на Соборі про скасування всіх колишніх папських визначень про Фотія. Собор визнав недоторканність Нікейсько-Царгородського Символу, відкинувши латинське спотворення (filioque), визнав незалежність і рівність обох престолів і обох Церков (Західної і Східної). Собор постановив знищити в Болгарії церковні звичаї та обряди, введені латинянами, чим припинив їх панування там.

При наступнику імператора Василія, Левові, святитель Фотій знову постраждав за брехливим доносом, звинувачений у змові проти імператора. Будучи усунутий з кафедри в 886 році, святитель закінчив свої дні в Армонійскому монастирі в 891 році.

Православна Церква шанує святителя Фотія як ревного захисника Православного Сходу від панування пап і як вченого богослова, який залишив численні різноманітні праці, присвячені викриттю помилок латинян, спростуванню різних єресей, роз’ясненню Священного Писання тощо.