Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа


Стрітення Господнє – велике свято Православної Церкви, яке щороку відзначається в один і той самий день – 15 лютого.

Празник Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його “40 днем після Богоявлення”. Його святкування описує так: “Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму”.

Відповідно до закону Мойсея кожна жінка після народження дитини 40 днів не сміла входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися днями очищення. Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня на всепалення та молодого голуба або горлицю, а вбога повинна була принести пару голубів або пару горлиць. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов’язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: “Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм”. Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.

У цей час у Єрусалимі жив старець на ім’я Симеон. Він був праведною і доброчесною людиною — за Переданням, одним з перекладачів Святого Письма з єврейської на грецьку мову. Слова книги пророка Ісаї, що Спаситель народиться від Діви (Іс. 7, 14), викликали в нього сумнів, і тоді явився йому Ангел і сказав, що він не помре, поки сам не побачить здійснення цього пророцтва. 

Симеон довго чекав виконання Божої обіцянки. І ось, у цей день, коли Марія з Йосифом принесли Дитя Ісуса, за велінням Духа Святого він прийшов у храм. Симеон узяв Божественне Дитя на руки, прославив Бога і сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо ба­чили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло па просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2, 29-32).

Йосиф і Мати Божа дивувалися почувши ці слова Симеона. Він же благословив їх і звернувся до Божої Матері із пророцтвом про її Дитя: «Ось, лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — і Тобі Самій душу пройме меч» (Лк. 2,33-35). Тобто Вона Сама зазнає багато горя бачачи страждання Свого Сина.

У цей самий час у храмі була благочестива вдова проро­чиця Анна, вісімдесяти чотирьох років, яка служила Богові постом і молитвою день і ніч усі довгі роки свого вдівства. Вона також впізнала Спасителя, підійшла, славила Господа і говорила про Нього усім у Єрусалимі.

Стрітення (тобто зустріч) Богонемовляти Христа із Симеоном — це і зустріч Старого і Нового Завітів: даного єврейському народу Закону Божого і нового, вищого Закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом.