Божественна літургія на свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього


На свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього, 27 вересня 2020 року, Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський і Кременецький, звершив Божественну літургію у каплиці кафедрального собору святих рівноапостольних Костянтина і Єлени.

Архіпастирю співслужили клірики собору протоієрей Володимир Зубілевич, протоієрей Володимир Савчин, протоієрей Олег Гах, протоієрей Петро Мельничук, протодиякон Юрій Коханський, диякон Назар Тернопільський, а також ієрей Михайло Осадчук і диякон Володимир Мулярчук.

За богослужінням архієпископ Нестор рукоположив іподиякона Івана Добрянського в сан диякона.

Наприкінці архієрей прочитав всеукраїнську молитву за припинення пошесті згубної (епідемії).

Також було звершено заупокійну молитву за спокій душ загиблих в авіакатастрофі під Чугуєвом.

В архіпастирському слові до вірних владика Нестор розповів про історію і значення свята Воздвиження Хреста Господнього.

Богослужіння транслювалося онлайн і доступне для перегляду на ютуб-каналі єпархії “Лампада Православ’я TV».

Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста належить до 12 найбільших християнських свят і є в новому церковному році наступним після Різдва Богородиці.

Згідно з переказами, близько 326 року рівноапостольна Єлена (бл. 255-330), мати першого християнського імператора Костянтина, знайшла в Єрусалимі біля Голгофи Хрест, на якому було розіп’ято Ісуса Христа. Майже три століття пролежав він у землі, у своєрідній братській могилі, куди римляни мали звичай кидати тіла страчених і знаряддя тортур. І ось цей хрест був піднятий патріархом Макарієм над усіма віруючими християнами, які зібралися того дня біля Голгофи. Хрест був не лише віднайденим шматком дерева на якому страждав Ісус, і де закінчився його земний хресний шлях, але й символізував саму Церкву Христову, яка протягом трьох століть зазнавала жахливого гноблення, зневаги і була поза законом. Піднесений хрест став символом перемоги і торжества християнства.

Безмежному тиску сили і жорстокості Римської імперії християнство ранніх віків протиставило лише безмежну віру, надію і любов – головні євангельські цінності. 13 вересня 335 року на місці розп’яття і погребіння Христа (гора Голгофа) був відкритий і освячений храм Воскресіння Христового (нині більш відомий як храм Гробу Господня). Хрест Христовий був поставлений там для загального поклоніння, а святкувати цю подію постановили 14 вересня.

Суть цього свята полягає в тому, що цього дня прославляється добровільна жертва, принесена Богом заради спасіння людства, – розп’яття Сина Божого, Ісуса Христа. Після розп’яття Ісуса хрест, що був до того знаряддям страшних тортур і ганебної кари, став християнською святинею, символом всеохоплюючої любові, перемоги життя над смертю.