1 квітня 2018 року, у свято Входу Господнього в Єрусалим, Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський і Кременецький, звершив Божественну літургію у храмі святих мучеників Бориса і Гліба в Тернополі.
Напередодні, 31 березня увечері, архієрей за Всенічним бдінням молився у каплиці кафедрального собору святих рівноапостольних Костянтина і Єлени.
У неділю зранку, в сам день свята, Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму протоієрей Руслан Притула, священик Сергій Калинович, протодиякон Юрій Коханський і диякон Андрій Вовк. Супроводжував богослужіння спів хору храму свв. мчч. Бориса і Гліба.
На малому вході владика Нестор возвів до сану протодиякона диякона Андрія Вовка.
За богослужінням, крім звичайних молитов, передбачених уставом, підносилися особливі прохання про визволення України від нашестя чужинців, про мир в нашій державі, про Божу допомогу воїнам, які обороняють рідний край.
Цього святкового дня багато віруючих посповідалися і приступили до Таїнства святого Причастя.
Наприкінці Літургії архієрей звернувся до присутніх із повчальним словом, зазначивши, що за тиждень до Воскресіння Господнього християни згадують важливу й радісну подію, яка передувала стражданням Христа Спасителя. І хоч той вхід у Єрусалим Христа був не перший, але – особливий. Адже перед тим відбулася велична подія – чудо, якого до того не було в Ізраїлі: напередодні, в суботу, Христос воскресив свого померлого друга Лазаря, котрий уже був похований і тільки в гробі пролежав чотири дні. І люди побачили: той, хто творить такі чудеса, цей дивний пророк, який навчає любити ближнього, молитися, віддавати кесареве кесарю і є Царем, завдяки якому юдейське царство буде відроджене.
Цей вхід Христа в Єрусалим був іншим. У Нього не було армії і навіть коня – тільки дванадцять учеників і осел. І Він прийшов не завойовувати місто, хоч Його чекали як царя, який вижене римлян. Замість цього він пішов до храму і звіщав, яким буде друге пришестя.
“Ми теж чекаємо від Бога чогось, а не просимо про прощення гріхи. Чекаємо, що Господь допоможе вирішити наші насущні проблеми. Ми сприймаємо Господа як засіб досягення нашого земного успіху, пробуємо з Ним торгуватися. Мовляв, я ходжу до храму, молюся, жертвую – плачу за послуги, які Ти, Господи, маєш мені надати. Люди, які мають такий земний підхід до Бога, ризикують уподібнитися одному з апостолів – Іуді, бо вони не думають про покаяння, не виправляють свої гріхи. Петро теж зрікся і зрадив Христа Спасителя, але каявся в цьому все життя. Ми ж часто діємо як апостол, який зрадив свого вчителя”, – сказав архіпастир.
Попри те, що Христа в Єрусалимі зустрічали вигуками “Осанна!” і чекали як Царя, Господь плакав над цим містом, бо знав, що скоро воно буде знищене через гріхи його мешканців. Тому, наголосив владика, ми повинні просити Бога, щоб Він допоміг нам виправитися, настановив на шлях, який веде до спасіння. Якщо ж будемо жити, щодня розпинаючи Христа своїми гріхами, то й ми будемо знищені і наші оселі в Царстві небеснім будуть порожні.
“Господь, плачучи над Єрусалимом, плакав і над нами. І нинішнє свято показує, що ми маємо йти до спасіння не через славу, а через смирення і смиренномудрість, не приписуючи собі заслуг, а дякуючи Богові за все”, – зазначив архієпископ Нестор.
Опісля Літургії архієрей освятив вербове гілля, аби віруючі рознесли це благословення по своїх домівках.