4-та неділя Великого посту – преподобного Іоана Ліствичника


У четверту неділю Великого посту (2018 року це 18 березня) Православна Церква вшановує пам’ять святого преподобного Іоана Ліствичника (579-649 рр.), ігумена монастиря св. Катерини на горі Синай і автора «Ліствиці».

«Ліствиця» є важливою і невід’ємною частиною церковного передання, що містить практичні вказівки стосовно керівництва духовним життям і зростання у вірі. Як частина великого корпусу чернечої літератури Православної Церкви, «Ліствиця» слугувала дороговказом під час Великого посту як для ченців, так і для мирян.

Образ сходів, якими піднімається подвижник, був досить розповсюдженою метафорою, що зображала шлях духовного життя ченця. Так, святий Ісаак Сирин (також у 7-му ст.) пише: «Драбина до Царства схована всередині тебе, в глибині твоєї душі. Заглибся в себе, віддалися від гріха, і там ти знайдеш сходинки, якими зможеш піднятися нагору».

Достовірних відомостей про походження преподобного Іоана майже не збереглося. Свою «Ліствицю» він написав на прохання ігумена Раїфського монастиря Іоана. Пізніше монах цього монастиря Даниїл склав короткий життєпис Іоана Ліствичника. В ньому Даниїл говорить, що йому нічого не відомо про місце походження преподобного. Цілком можливо тому, що святий ніколи не говорив про власне життя до монастиря. Ряд джерел вказує, що Іоан родом з південної Палестини, інші говорять, що святий походив із Сирії. Існує переказ, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких Церква вшановує 26 січня.

Безумовно, святий Іоан мав добру освіту, що бачимо з його книг. Значно складніше сказати, де і коли він її отримав. У шістнадцять років Іоан вирішив присвятити себе служінню Богові, для чого обрав один із центрів духовного життя того часу – Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Після чотирьох років перебування на Синаї святий Іоан Ліствичник був пострижений у чернецтво. Один з присутніх при постригу, авва Стратигій, передбачив, що він стане великим світильником Церкви Христової

Протягом 19-ти років преподобний Іоан трудився в послусі своєму духовному наставнику. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоан вибрав усамітнене життя, віддалившись в безлюдне місце Фолу, де провів 40 років в подвизі безмовності, пості, молитві і сльозах покаяння. Про спосіб життя преподобного Іоана відомо, що харчувався він тим, що не заборонялося уставом постового життя, і в міру. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більш того, скільки необхідно для підтримки сил, щоб безперестанним неспанням не погубити розуму. “Я не постив надмірно, – говорить він сам про себе, – і не вдавався до посиленого нічного пильнування, не лежав на землі, але упокорювався.., і Господь скоро спас мене”.

Приховуючи свої подвиги від людей, преподобний Іоан іноді усамітнювався в печері. Але слава про його святість розповсюдилася далеко за межі місця подвигів, і до нього невпинно приходили відвідувачі, які жадали почути слово повчання. У віці 75-ти років, після сорокалітнього подвижництва, преподобний був поставлений ігуменом Синайської обителі. Близько чотирьох років управляв преподобний Іоан Ліствичник святою обителлю Синая. Господь наділив преподобного до кінця його життя благодатними дарами прозорливості і чудотворіння.

Знаючи про мудрість і духовні дарування преподобного Іоана, Раїфський ігумен від імені всіх ченців своєї обителі просив написати для них  керівництво для духовного вдосконалення. Преподобний Іоан, який відрізнявся скромною про себе думкою, спочатку зніяковів, але потім через послух приступив до виконання прохання раїфських ченців. Своє творіння преподобний назвав «Ліствицею». У «Ліствиці» («Драбина досконалості» або «Драбина до раю») він вчив віруючих різними ступенями чесноти підніматися до християнської досконалості. Від назви книжки Іван отримав своє друге ім’я – Ліствичник («ліствиця» – драбина). Коли преподобному Іоану виповнилось 80 літ, він покинув ігуменство і незабаром спочив у Бозі в пустелі.