23 березня – св. мучеників Кодрата Никомидійського, Саторина, Руфина та інших


23 березня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Кодрата, Сатирона і Руфина (III ст.).

Святі мученики Кодрат Никомидійський, Саторин, Руфин та інші постраждали під час гоніння імператора Декія і його наступника Валеріана.

Святий Кодрат походив зі знатної родини. Володіючи значним багатством, святий не шкодував коштів на допомогу християнам, ув’язненим за віру.

Коли Перенній, проконсул імператора Декія, прибув до Никомідії, щоб судити всіх в’язнів, Кодрат добровільно прийшов на допит, щоб публічно сповідати свою віру і зміцнити власним прикладом християн, відданих на муки. Перенній спробував переконати Кодрата відмовитися від своїх поглядів, пропонуючи йому різні почесті й винагороди. Однак сповідник виявився непохитним. Тоді проконсул наказав кинути святого у в’язницю, покласти його спиною на дрібні цвяхи, а зверху притиснути великим каменем. Протягом багатьох днів він мужньо зносив цю тяжку кару.

Згодом Перенній вирушив у Нікею й наказав вести за собою усіх ув’язнених християн, у тому числі й Кодрата. Прибувши у місто, праведник попросив привести його в язичницький храм. Думаючи, що сповідник змінив свою думку і хоче принести жертву, проконсул виконав його прохання. Як тільки руки Кодрата звільнилися від пут, він одразу ж почав перекидати ідолів, деяких встиг розбити. У відповідь на це Перенній віддав святого на ще більш жорстокі муки.

Мужньо переносячи всі катування, мученик виявляв бадьорість духу і навіть знаходив у собі сили укріпляти у вірі й інших християн, яким вогнем опалювали відкриті рани. Під час цих тортур мучеників раптом осінила біла хмара, а язичники опинилися в суцільній темряві. У мовчазній тиші було чути лише тихий спів Ангелів, які славословили Бога. Багато хто з присутніх одразу ж сповідали себе християнами. Однак Перенній усе, що відбулося, пояснив проявом чародійства й наказав відвести нових сповідників до в’язниці.

Після цього святих страждальців услід за проконсулом відправили в Апамею, потім – у Кесарію, Аполонію і Геллеспонт. Увесь цей час вони піддавалися різноманітним покаранням. Кодрата посадили в мішок, наповнений отруйними плазунами, і вкинули на ніч до глибокого рову. Наступного дня виявилося, що святий абсолютно цілий і неушкоджений. Тоді праведника піддали жорстоким тортурам і побоям. Свідки цього на ім’я Саторин і Руфин виявили співчуття до Кодрата, за що їм одразу ж усікли мечем голови.

Невдовзі тортури продовжилися з новою силою. Коли сповідник зовсім ослаб, то Перенній знову запропонував йому зректися віри. Зібравшись із силами, святий твердо відповів: «Я з дитинства визнаю одного лише Бога – Христа й іншого не знаю». Тоді Кодрата кинули на розпечену решітку. Полежавши на ній, немов на м’якій постелі, праведник і тепер залишився неушкодженим. Бачачи своє безсилля, проконсул наказав обезголовити мученика.

Підготував Андрій Говера.