20 березня – день пам’яті священномученикiв, що в Херсонесi єпископствували


20 березня Православна Церква вшановує день пам’яті священномученикiв, що в Херсонесi єпископствували: Василiя, Єфрема, Капитона, Євгенiя, Єферiя, Єлпидiя та Агафодора (IV).

Святі священномученики Василій, Єфрем, Євгеній, Єлпидій, Агафодор, і Єферій і Капитон несли благовістя Христове на теренах Північного Причорномор’я від Дунаю до Дніпра, включаючи Крим, і ознаменували своє апостольство мученицькою смертю в IV столітті в місті Херсонесі Таврійському (старогрецьке місто-держава в південно-західній частині нині окупованого Росією Криму (у межах Севастополя).

Ще задовго до Хрещення святого Володимира християнська віра вже проникла до Криму, який в давнину називався Тавридою і був підвладний римським імператорам. Початок просвіти Тавриди вірою Христовою покладено святим апостолом Андрієм Первозваним. Подальшому поширенню християнства там сприяли, мимоволі, самі ж його вороги: римські імператори засилали туди державних злочинців, якими в перші три століття християнства вважалися і сповідники Христа. Так, у часі правління Траяна був засланий на ув’язнення в Інкерманські каменоломні святий Климент, єпископ Римський . Там він продовжував свою проповідь, там прийняв і мученицький спочинок.

Язичники, які населяли кримські землі, наполегливо чинили опір поширенню християнства. Але віра Христова через своїх самовідданих проповідників міцніла і утверджувалася. Багато благовісників поклали своє життя у цій боротьбі.

Проповідь у Херсонесі продовжував святий Василій – сподвижник святого Єфрема. Багатьох ідолопоклонників він наставив на шлях істини. Інші заблудлі жителі міста, запеклі ненавистю щодо його діяльності, чинили шалений опір: святого сповідника схопили, нещадно побили і вигнали з міста. Пішовши у гори й оселившись у печері, він невпинно благав Бога за тих, що вигнали його, щоб Він осяяв їх світлом істинного богопізнання.

І Господь послав невірним диво. У знатного жителя Херсонесу помер єдиний син. Покійний з’явився батькам уві сні і повідав, що якийсь святий Василій своїми молитвами до Істинного Бога може воскресити його з мертвих. Коли батьки розшукали святителя і просили його зробити чудо, святий Василій відповідав, що сам він – грішна людина і не має сил воскрешати мертвих, але Всемогутній Господь може й виконати їхнє прохання, якщо вони увірують в Нього. Довго молився святий, закликаючи Ім’я Святої Тройці. Потім, освятивши воду, вилив її на померлого, і той ожив. Святитель Василій з пошаною був повернутий до міста, багато хто увірував у Господа  і хрестився.

Незабаром, за наказом імператора Максиміана Галерія, гоніння на християн вибухнуло з новою силою. Христоненависники озброїлися і проти святителя Василія: 20 березня 309 року вони вночі увірвалися в його будинок, зв’язали його, потягли по вулицях і забили до смерті камінням і палицями. Тіло святителя було кинуте за містом на поживу псам і птахам і багато днів лежало без поховання, але залишилося неторканим. Згодом святе тіло мученика християни таємно поховали в печері.  

Підготував Андрій Говера.