16 березня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Євтропія, Клеоника і Василіска (бл. 308).
Святі мученики Євтропій, Клеоник і Василіск постраждали в місті Амасії Понтійській (Мала Азія) близько 308 року. Брати Євтропій і Клеоник і племінник святого великомученика Феодора Тирона із Василіском були друзями. Після мученицької смерті святого Феодора вони знаходилися в ув’язненні і своєю проповіддю привели до християнської віри багатьох язичників, які були з ними в темниці.
Коли Публій, який катував святого Феодора, безславно загинув, уражений Божим гнівом, правителем Амасії Понтійської був призначений Асклипіодот, який не поступався в жорстокості своєму попередникові. Дізнавшись, що друзі мученика Феодора Тирона все ще знаходяться в темниці, правитель велів привести їх до себе. Перед новим правителем святі Євтропій, Клеоник і Василіск так само твердо сповідали віру в Христа. Вони були нещадно побиті, так що тіла їх перетворилися на суцільну рану. Під час тортур святий Євтропій голосно молився Спасителеві, щоб Він подав їм терпіння перенести тортури. У відповідь на благання святого мученикам з’явився Сам Господь з Ангелами і з ними святий великомученик Феодор Тирон.
Воїни і багато хто з людей, які стояли поблизу, також сподобилися бачити Спасителя. Вони почали просити Асклипіодота припинити тортури. Побачивши, що народ хвилюється і готовий увірувати в Істинного Бога, правитель велів відвести мучеників. Потім правитель запросив святого Євтропія до себе на обід і запропонував йому публічно принести жертву язичницьким богам, а в душі залишатися християнином.
Але Євтропій відкинув цю пропозицію. Наступного дня мучеників привели в язичницький храм, щоб насильно змусити їх принести жертви. Тоді Євтропій почав просити Спасителя: “Господи, будь з нами, а все язичницьке біснування винищи”. Тільки прозвучало останнє слово молитви, як почався землетрус, почали рушитися стіни храму, а з ними розбилося і зображення богині Артеміди. Всі кинулися з храму, щоб не загинути серед розвалин. Серед шуму землетрусу пролунав зверху голос: “Молитва ваша почута, і на цьому місці буде дім для молитви християн”.
Коли закінчився землетрус, правитель Асклипіодот, який ледве опам’ятався від страху, велів зарити в землю високі дерев’яні коли, прив’язати до них мучеників і поливати киплячою смолою. Святі почали молитися Богові, а Євтропій вигукнув, звертаючись до мучителів: “Та нехай оберне Господь справу вашу проти вас!” І смола почала обтікати тіла мучеників, як вода мармур, і обпалювати мучителів. Побачивши це всі вжахнулися, а правитель в озлобленні наказав рвати тіла святих залізними крюками і вражати їх рани гірчицею, змішаною із сіллю і оцтом. Святі і ці муки перенесли з дивовижною твердістю.
Останню ніч перед стратою мученики провели в молитві, і знову Господь з’явився їм і укріплював їх. Вранці 3 березня святих Євтропія і Клеоника розіпнули, а Василіска залишили в ув’язненні.
22 травня в місті Команах стратили і святого Василіска. Його обезголовили, а тіло кинули в річку. Проте християни знайшли його тіло і поховали його на зораному полі. Пізніше в Команах була споруджена церква в ім’я святого Василіска.
Підготував Андрій Говера.