Святитель Іоан (Максимович) народився 1651 року в місті Ніжині на Чернігівщині, в шляхетній родині. Його виховували побожні та віддані православній Церкві батьки, Максим та Єфросинія. Коли Іоан підріс, вони послали його до Києва, здобувати освіту в Київській духовній академії. Після закінчення академії Іоан Максимович як найкращий учень був залишений при ній учителем. Та не шкільної праці шукала душа молодого Іоана, вона прагнула до тяжких і благоплідних подвигів чернечих. Невдовзі він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі, його висвятили на ієродиякона, потім – на ієромонаха, а братія обрала його на посаду лаврського проповідника, що дало йому можливість впливати на богомольців, які звідусюди прибували до лаври.
Високе чернече життя архимандрита Іоана та мудрість, виявлена у керуванні монастирем, привернули увагу святителя Феодосія Углицького, архиєпископа Чернігівського, який викликав його до себе і призначив настоятелем Чернігівського Єлецького монастиря. Архимандрит Іоан ревно виконував волю та розпорядження святителя Феодосія до самої його смерті. 5 лютого 1696 року святитель Феодосій помер. Зібрана після його смерті рада, яка складалася з уповноважених Київського митрополита, гетьмана, війська та міщанства, одностайно обрала архимандрита Іоана на кафедру архиєпископа Чернігівського.
10 січня 1697 року в Москві Патріарх Адріан висвятив архимандрита Іоана на єпископа. З побожним настроєм і смиренням вступив він на Чернігівську кафедру після святителя Феодосія, якого вже тоді вважав істинним угодником Божим. Перейнятий свідомістю великої відповідальності, святитель Іоан повністю віддався новим своїм обов’язкам. Він відправляв у церквах служби Божі, ревно виголошував проповіді, завжди турбувався про релігійно-моральні потреби пастви, навчав її віри та побожності, оздоблював монастирі та церкви. Будучи сам видатним богословом і письменником, святитель Іоан клопотався про розповсюдження духовної освіти в єпархії і з цією метою заснував у Чернігові колегіум, який згодом став зразком для духовних семінарій. У Чернігові він написав багато духовно-моральних творів, які стали джерелом істинної мудрості та вченості. Але найбільше любила святителя Іоана чернігівська паства за його смиренність і турботу про бідних та знедолених.
Чотирнадцять років саможертовно служив святитель Іоан у Чернігові. Чернігівська паства перейнялася до нього почуттями глибокої любові та синівської прихильності. Тому з великим смутком виряджала вона свого святителя на місце його нової служби до Сибіру, до міста Тобольська, куди його призначили у 1712 р. і підвищили до сану митрополита Тобольського і Сибірського. На новому місці святитель Іоан з любов’ю продовжив своє служіння, але воно було недовгим. Прибувши до Тобольська шістдесятирічним, він святительствував там менше чотирьох років. Постійні труди в умовах несприятливого для нього клімату підірвали здоров’я праведника. Відчуваючи близьку смерть, святитель Божий 10 червня 1715 року відслужив останню Божественну літургію, влаштував у своїх покоях трапезу для духовенства і бідних мирян, сам прислуговував їм за столом, потім попрощався з усіма, усамітнився у внутрішніх покоях свого дому і, коли дзвонили до вечірні, тихо і спокійно відійшов до Господа, стоячи на колінах перед образом Божої Матері, який він привіз із Чернігова; нині це одна з найбільших святинь Тобольської єпархії.
Так закінчив своє служіння на землі, на 64-му році життя, великий просвітитель, заступник за своїх вірних, святитель Іоан.
У Тобольську 10 червня 1916 року (23 червня н.ст.) відбулося урочисте прославлення (прилучення до лику святих православної Церкви) святителя Іоана, митрополита Тобольського.
Церква святкує пам’ять святителя Іоана 23 червня (10 червня ст.ст.).
Сьогодні, у Тернопільсько-Бучацькій єпархії знаходиться ковчег із частицею мощей Святителя Іоана, митрополита Тобольського, котрий на даний час перебуває у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м.Тернополя.