Єдина помісна Православна церква України відзначила перші річниці Об’єднавчого собору, отримання Томосу про автокефалію та інтронізації свого Предстоятеля. В усіх тих святкуваннях брав участь і голова Синодального управління взаємодії з молодіжно-патріотичними громадськими об’єднаннями, заступник голови Синодальної богословсько-літургічної комісії ПЦУ архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор. Водночас за жертовну працю в утвердженні та розбудові помісної церкви громадськість Тернопілля визнала владику Нестора переможцем конкурсу «Людина року-2019».
Це стало приводом для інтерв’ю архієпископа Нестора газеті «Вільне Життя плюс».
Про цього священика часом можна почути, мовляв, це ще питання, де він більше буває: на своїх парафіях на півночі Тернопілля чи на сході України, у зоні АТО. Не помилюся, якщо скажу, що протоієрей Андрій Любунь – настоятель парафій Вознесіння Господнього у Великій Іловиці на Шумщині та святого великомученика Димитрія Солунського у Лішні Кременецького району – завжди перебуває на передовій. На Донбасі він допомагає українським бійцям, які боронять Батьківщину від російського агресора і його поплічників, а тут, у невеличких селах, що заховалися у шумських лісах, веде боротьбу за Українську Церкву.
Літургія Ранішосвячених Дарів – одне з найкрасивіших Богослужінь Православної Церкви, що є окрасою служб Великого посту. Її справді можна назвати серцевиною та найбільш характерним Богослужінням цього священного періоду. Власне, Літургія Ранішосвячених Дарів є не «літургією» у тому сенсі, в якому ми розуміємо Літургії святих учителів Церкви Василія Великого та Іоана Золотоустого, а особливим чином Причастя. Про особливості цього богослужіння наша розмова з благочинним Теребовлянського району протоієреєм Василем Олійником.
Протягом усіх віків слово Церкви та священнослужителів було і є авторитетним для широкого кола людей. І великою мірою роль Церкви в суспільстві залежить від її можливостей спілкуватися з вірянами. Протягом століть такими способами комунікації були служби Божі, пізніше радіо, телебачення, газети. Але ці методи дозволяли вести розмову з мирянином у формі монологу. 
Мощі – тіла святих християнської Церкви – жива ікона, доказ всесильності Божої і нагадування людям про святого та його діяння. Це свідчення святості людини, яка протягом життя свого земного, подвижництва чи мученицької смерті, заслужила у Бога такої ласки, що Господь залишав тіло повністю або частково нетлінним, щоб через нього могли відбуватись чудеса.