Православна Церква України звернулася до віруючих у зв’язку з евакуацією українців з китайського міста Ухань, яке є епіцентром розповсюдження нового типу коронавірусу.
У заяві, оприлюдненій на сторінці Помісної Церкви у соцмережі фейсбук, наголошується, що страх перед хворобою не повинен затуманювати розум і совість.
“Дорогі брати і сестри, співвітчизники! У зв’язку з поверненням до України наших громадян, яких евакуйовано з Китаю, де поширилося небезпечне захворювання, ми спостерігаємо прояви агресивного ставлення щодо їхнього приїзду на Батьківщину. Хоча медичними службами засвідчується, що серед тих, хто повернувся, немає хворих, і необхідність проходження карантину є додатковим і необхідним заходом безпеки – страх і відчуження підштовхують людей до несприйняття”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що Церква не може відповідати за медичну сторону питання, яка перебуває у компетенції спеціалістів та регулюється державою. Але вона зобов‘язана вказати на моральну сторону виклику, з яким зіткнулося наше суспільство.
“Заклик до милосердя і любові до ближніх – основа Божого Закону і пряме повеління Господа Ісуса Христа: «Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6: 36); «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, – ось перша заповідь! І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає» (Мк. 12: 30-31).
Прояв милосердя до ближнього, який опинився у біді та скрутному становищі – головний сенс притчі про милосердного самарянина (Лк. 10: 29-37), в образі якого Бог вказує нам, як слід кожному чинити тоді, коли бачиш іншу, навіть чужу і незнайому тобі людину, в нагальній потребі.
Загалом принцип ставлення до ближніх, за словом Господнім, є дуже простим та зрозумілим: «Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, – бо в цьому є Закон і Пророки» (Мф. 7: 12). Тому кожен з нас може і має зрозуміти, як нам ставитися до тих, кого евакуюють з Китаю, – так само, як би ми хотіли, щоби поставилися до нас, якщо би ми опинилися на їхньому місці!”, – наголошується у зверненні.
Помісна Церква закликає не забувати, що Спаситель сприймає ставлення до допомоги, виявленої потребуючим ближнім, як до того, що зроблене (або навпаки – не зроблене) особисто щодо Нього Самого: «Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене… істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25: 35-36, 40).
“Отже, нехай страх перед хворобою не затуманює наші розум і совість, нашу людяність! Не забуваймо слова Писання: «Хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1 Ін. 4: 20). Нехай Господь дасть усім нам, як суспільству, мудрість та витримку, збереже від пошесті згубної хвороби та від згубної ненависті й відчуження!”, – закликає Православна Церква України.