19 березня 2017 року, в третю неділю Великого посту – Хрестопоклонну, Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький, звершив Божественну літургію в храмі Святого Духа в селі Гаї Гречинські Тернопільського району.
Напередодні, в суботу, владика Нестор звершив Всенічне Бдіння в кафедральному соборі святих рівноапостольних Костянтина та Єлени м. Тернополя. Під час Великого славослів’я архієпископ Нестор виніс із вівтаря на середину храму Хрест для поклоніння, який там залишатиметься весь наступний тиждень.
Під час богослужіння у Хрестопоклонну неділю Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму Святого Духа протоієрей Василь Мокрицький, священик Сергій Лівіцький і диякон Андрій Вовк.
Цього дня багато парафіян храму причастилися Святих Тіла і Крові Христових.
Під час проповіді владика Нестор зазначив, що хрест, який у Древньому Римі вважався знаряддям ганьби, тортур і смерті, був освячений розп’ятим на ньому Ісусом і став символом Вічного Житття.
«Всі скорботи і хрести, що є в нашому житті – це сходинки до спасіння. Достойно, без нарікання та з вдячністю несучи ці скорботи, дякуючи Богу за те що Він нам їх посилає і достойно переносячи їх, не нарікаючи – лише так ми можемо достойно пройти шлях земного життя. Кожна скорбота, яку ми достойно переносимо, – є для нас духовним лікуванням. Так Господь лікує наші душевні хвороби, гріхи та пристрасті. Викорінює їх з нас та допомагає стати на шлях істинного покаяння», – сказав архієпископ.
Він наголосив на тому, що кожен, не вагаючись, повинен взяти свій хрест і йти слідом за Спасителем через всі житейські тяготи та турботи.
Наприкінці Богослужіння зі співом «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…» духовенство та парафіяни поклонилися Чесним Древам Животворчого Хреста Господнього.
Після літургії владика Нестор відслужив водосвятний молебень і окропив присутніх у храмі освяченою водою.
Цього ж дня Високопреосвященнійший Нестор у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Тернополя звершив Мале повечір’я з чином Пасії – читанням двох розділів про Страсті Христові з Євангелія від ап. Луки. Владиці Нестору співслужили секретар єпархії прот. Олексій Головацький та прот. Роман Луговий.
Після прочитання Євангелія владика Нестор звернувся до присутніх у храмі з повчальним словом:
«У євангельському читанні від апостола Луки ми побачили, як бажання догодити сильним світу цього міняє людей і робить їх несправедливими, як багато людей заради земних інтересів готові засудити невинного.
Ми сьогодні зібралися біля розп’яття, на якому Ісус Христос віддав своє життя заради того, щоб ми мали життя Небесне, життя вічне. Саме приходячи до храму, ми щиро молимось і сповідаємо свої гріхи, тут ми з вдячністю приймаємо Святі Христові Тайни та благодать Божу, уважно слухаємо слова повчання. Але як часто, вийшовши з храму, чинимо так, як ті люди, про яких розповідає сьогоднішнє Євангеліє? Ми теж розпинаємо Христа, теж, коли стоїть вибір між особистими інтересами і справедливістю, часто робимо його на користь своїх інтересів. Ми настільки звиклися з гріхом, що вважаємо боротьбу з ним чимось символічним.
Як часто ми згадуємо про Христа у своєму повсякденному житті як нашого Спасителя, як Того, Хто заради нас, грішних, помер на хресті, хто відкрив нам шлях до Царства Небесного, того, хто кожну хвилину нашого життя піклується про нас? Він кличе нас, дає нам різні символи своєї присутності, через людей чи якісь образи, скорботи постійно до нас промовляє. Як часто ми бачимо в цьому Бога? Як часто дякуємо Йому за досягнення, яких би не було без благословення Господнього? Як часто, вчинивши не по правді, ми щиро каємося у своїх гріхах? Як часто ми просто дякуємо Богові за Його благодать, Його любов до нас, за те, що Він ніколи нас не залишає?
Ми часто забуваємо про Христа і в повсякденному житті теж вибираємо Варавву – якесь суспільне становище, чи матеріальні блага, чи свої плани. І забуваємо про Христа, який дає нам набагато більше. Часто ми не йдемо до храму через якісь свої справи і бажання. Ми навіть не помічаємо, як мало в нашому житті Христа! Але Господь заради нас помер на хресті – хіба це достойна жертва, аби ми були Йому вдячні не на словах, а всім своїм життям? Щоб ми молилися Йому не тому, що так треба чи нас так вчили, а тому, що відчуваємо в цьому потребу, що душа наша прагне спілкування з Богом.
Як часто ми молимося зі щирими сльозами? Таких людей уже майже не залишилося, бо кожен думає про те, що про нього подумають інші, що звинуватять у лицемірстві чи надмірній чутливості… Як часто, відзначаючи свято Воскресіння, ми маємо в серці оту світлу пасхальну радість не від того, що закінчився піст, а тому, що Христос воскрес, аби нас воскресити, щоб нас привести до Царства Небесного.
Господь віддав своє життя на хресті, щоб змінилося наше життя. Щоб воно не вело нас до прірви і пекла, а мало шанс перейти в життя вічне. Ми маємо можливість завдяки жертві Христовій завжди бути з Богом. Але щоб бути з Ним у вічності, ми повинні бути з Богом тепер, у земному житті. Христос повинен бути у кожній миті нашого життя, щоб у нас не залишилося часу на гріх, на зло, на те, щоб бути без Христа. Тоді ми побачимо, як зміниться життя і нам уже будуть непотрібні ні суспільне становище, ні дружба із сильними світу цього, ні матеріальні блага. Бо з нами Бог – і ми все це здобудемо шляхом любові, слідуючи дороговказам – Заповідям Божим.
Нехай же в ці дні посту кожен з нас проведе у покаянні, у благочесті, у боротьбі з гріхом. Нехай кожен з нас змінить своє життя і прийде до Христа не тільки тілом у храмах, а й душею – до Бога.
Святий блаженний Августин говорить про те, що кожен християнин, прийнявши хрещення, стає громадянином Небесного міста. І якщо ми є його громадянами, то маємо жити за його законами. Нехай Всемилосердний Господь допоможе нам, проведе нас по шляху цього посту до покаяння, очищення від гріхів. Нехай пам’ять про Христа залишається в нашому серці кожної миті нашого життя».
Більше фото на сторінці єпархії у Facebook.