11 березня 2018 року, у третю неділю Великого посту (Хрестопоклонну), Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський і Кременецький, відвідав парафію св. Пантелеймона Цілителя в Тернополі, щоб очолити Божественну Літургію та вклонитися Живоносному Хресту. Його Високопреосвященству співслужили клірики храму – настоятель протоієрей Михайло Бугай і священик Сергій Росіцький, а також гість із Черкаської єпархії священик Володимир Педько.
Напередодні ввечері, 10 березня, Його Високопреосвященство відслужив Всенічне бдіння з чином винесення Хреста Господнього у каплиці кафедрального собору святих рівноапостольних Костянтина та Єлени в Тернополі.
За богослужінням, крім звичайних молитов, передбачених уставом, підносилися особливі прохання про визволення України від нашестя чужинців, про мир в нашій державі, про Божу допомогу воїнам, які обороняють рідний край.
Храм був переповнений людьми, котрі прийшли, щоб разом з архієреєм вознести молитви до Господа і поклонитися Живоносному Хресту. Багато парафіян, не тільки дітей, а й дорослих, прийняли Святе Причастя.
Наприкінці Літургії архієрей звернувся до присутніх з повчальною проповіддю. Владика зазначив, що у середині Великого посту Свята Православна Церква подає нам Хрест Господній на підсилення нашої віри і нагадування про те, що ми вже скоро згадаємо події розп’яття Господа нашого Ісуса Христа і Його преславного Воскресіння. Проте в сьогоднішньому євангельському читанні Церква говорить про інший хрест: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде!» (Мк. 8, 34). І в цих словах міститься все життя православного християнина, бо через них може бути переглянута кожна мить, кожна подія нашого життя.
“Зі Святого Письма ми знаємо, що прообразом розп’яття Христа Спасителя були події після виходу єврейського народу з єгипетського полону, коли люди почали нарікати на Бога, бо хоч були в неволі і важко працювали в рабстві, але жили спокійно і стабільно. Тоді Господь послав змій, які їх жалили – і від цієї отрути люди помирали. І коли люди зрозуміли свій гріх, покаялися і почали просити в Бога прощення, то Господь наказав пророку Мойсеєві поставити змія мідяного, щоб кожен, хто дивився на нього, зцілявся від своїх гріхів, і навіть ті, кого вжалили змії, не помирали. Хрест Господній для кожного з нас є символом зцілення від духовної отрути. Адже довкола нас є багато змій – бісів, які підштовхують нас до гріхів. Та життя в гріху призводить до смерті духовної, бо гріх – це отрута яка роз’їдає нас із середини. І духовна смерть є страшнішою за смерть тілесну. Якщо ми тримаємо в серці гнів, то він росте, закриває наші очі – і ми не бачимо об’єктивного стану речей, звинувачуємо світ, людей, обставини, Бога у тому, в чому винні самі. Якщо звикаємо обманювати наших ближніх, то поступово обману стає дедалі більше, і з часом ми настільки наповнюємо своє життя обманом, що самі не знаємо, де правда і за своїм обманом йдемо до загибелі, бо не шукаємо істини, обманюємо себе, що живемо праведно і благочестиво, хоча живемо в гріху. Якщо ж ми живемо в гордині, вважаємо себе кращими за інших, зневажаємо інших, підносимо себе у своєму серці, перестаємо бачити свої недоліки й гріхи і боротися з ними – то теж ідемо до загибелі”, – сказав владика Нестор.
Архіпастир підкреслив, що кожен гріх як отрута, котра роз’їдає із середини, веде нас до загибелі духовної. Але Господь дарує нам величний засіб – Хрест Христовий, щоб споглядаючи на нього і згадуючи про того, хто заради нас на ньому був розіп’ятий, хто заради нас помер на хресті і воскрес, хто викупив всіх нас від прокляття гріха і смерті. Ми повинні пам’ятати, що Христос страждав не за свої гріхи, бо не вчинив жодного зла. Він взяв на себе наші гріхи й помер заради нас.
“Якщо ми не каємося у своїх гріхах і не йдемо за Христом, то виходить, що Христос помер даремно. Він помер, але ми не сприйняли Його хресну жертву, не доклали невеликих зусиль, щоб змінитися, виправити своє життя і насправді зреклися Христа і відступили від Нього. Але навіть за таких обставин Господь не забуває про нас. Господь посилає нам різні скорботи і хвороби, щоб задумавшись над своїми гріхами, ми покаялися. Саме не просто покірне, а перенесення отих скорбот із вдячністю Богові і є тим хрестом, про який говорить сьогоднішнє Євангеліє. Скорботи, проблеми, хвороби є виявом Господньої любові до нас, бо борючись з ними, ми очищаємо свою душу від гріха. Маємо пам’ятати, що все, що Господь посилає нам, не є нагородою чи покаранням, але обов’язково на користь нам. Щоб навчившись терпіння у земних справах, дякуючи Богові за кожну скорботу і кожну проблему, ми отримали нагороду у Царстві Небесному”, – додав архієпископ Нестор.
По завершенні богослужіння отець Михайло подякував Високопреосвященнійшому владиці за візит і спільну молитву. Настоятель храму зауважив, що вже з понеділка відновлюються роботи з будівництва храму.
Після відпусту із співом “Хресту Твоєму поклонаємось, Владико…” архієпископ Нестор разом із соборним духовенством вийшли поклонитися Живоносному Хресту.
Наостанок Його Високопреосвященство помазав богомольців освяченим єлеєм.
Більше фото на сторінці єпархії у фейсбуці.