Різдвяне послання
Митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора
Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Тернопільської єпархії
Дорогі браття і сестри!
Христос народився!
Знову до нас прийшло світле і радісне свято Різдва Христового. Незважаючи на війну, на те, що наш народ продовжує боротись з московським окупантом, ми пам’ятаємо про прихід Христа на землю, що Він народився в місті Вифлеємі від Діви Марії, і що для нас цей прихід відкрив можливість відновити єдність з Богом і отримати запоруку Небесного Царства. В історії людства постійно були різні трагедії: війни, землетруси, повені, епідемії, – але у всі часи християни не забували, що Господь з нами, що Він не випадково народився не в царських палатах, а в убогій печері, щоб бути з усіма людьми, багатими і бідними, щасливими і нещасними, щоб кожному подати Своє благословення та Божественну любов. І сьогодні ми святкуємо Різдво, освітлені світлом Різдвяної зірки, яка веде волхвів, аби вони принесли дари Христу Богу, і разом із пастухами чуємо радісний спів ангельських сил: “Слава у вишніх Богу, на землі мир, між людьми благовоління!”
Дорогі браття і сестри! Уже майже дванадцять років в Україні триває війна. Чобіт московського окупанта топче нашу землю, а навіть там, куди ворог ще не дійшов, прилітають ракети та дрони з смертоносним вантажем, щоб вбивати мирних українців і остаточно знищити нашу державу. Ми всі пам’ятаємо нещодавню трагедію у Тернополі, коли внаслідок російського обстрілу загинули десятки людей і ще більше отримали поранення. Також і на фронті щоденно віддають свої життя наші воїни-захисники, котрі стримують ворога і не дають захопити ще більше території нашої Батьківщини. Від лінії розмежування і до західних кордонів – люди в Україні бояться майбутнього.
Звідусіль лунають думки про поразку України у війні, яку розвʼязала росія. Що треба домовлятися з ворогом, знову віддаючи землю в обмін на примарні обіцянки, аби українці не гинули і не виїжджали за кордон, у пошуках нової батьківщини, бо вдома немає перспектив і боронити рідну землю – чужий обовʼязок. І поряд з цим багато людей виїжджають за кордон і шукають собі нову батьківщину, замість того, щоб боронити власну, бо вважають, що в України немає майбутнього.
І у всіх цих потрясіннях свято Різдва нагадує нам старовинну істину з Святого Письма “Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння” (Пс. 145:3). І ще одну давню істину нам нагадує це свято, слова пророка Ісаї: “Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!” (Іс. 8:9-10). Бог завжди на боці правди, отже, в цій війні Він з нами і нас захищає. Бо інакше, якби Бог не був з нами, то ми б ніколи не могли б встояти проти такого сильного ворога.
Часто можна почути від людей питання: “Якщо Бог з нами, то чому Він не зупинить війну? Якщо на нашому боці справедливість, то чому досі ми не перемогли?” І навіть: “То може зло таки сильніше і для перемоги треба бути на боці зла?”
Але давайте знову повернемось до події земного народження Христа Спасителя. Згадаємо, що тоді не тільки єврейський народ страждав від римських окупантів, але й сам новонароджений Спаситель був у смертельній небезпеці через бажання Ірода Його вбити і змушений був тікати в іншу країну. Адже саме таким був задум Бога – до виходу на Своє служіння Христос повинен був для оточуючих виглядати звичайною людиною, щоб люди вірили Його словам, а не боялись Його могутності. Проте і в цій ситуації Господь ніколи не залишав Свого Сина без опіки і допомоги. Ангел відкриває Йосифові, що Христос у небезпеці і той тікає з Ним в Єгипет (Мф. 2:13-14). І тут виявляється глибина турботи Бога про Свого Сина – Він цю турботу робить руками людей. Бог міг би послати легіони ангелів, щоб знищити Ірода і інших людей, які загрожували Новонародженому Христу, але Він цього не робить, а рятує Свого Божественного Сина руками звичайної людини – старця Йосифа.
Те саме сьогодні з війною в Україні. Бог захищає нашу державу, але робить це руками людей, воїнів, волонтерів, небайдужих українців, які готові віддати своїй державі і своїй нації все заради її виживання. Бог міг би створити чудо і знищити ворога в одну мить, але якщо нам не потрібна наша держава, якщо ми не готові боротись за нашу землю, за наш народ – за ці дари, які ми отримали від Бога – то чому Він повинен це робити, чому повинен давати те, що нам не потрібне? Але коли ми боремось, коли ми цінуємо те, що отримали від Бога, то і Господь нам допомагає в цій боротьбі.
Боротьба з ворогом заради перемоги дуже схожа на боротьбу з гріхами заради спасіння – в обох випадках Бог допомагає тоді, коли ми самі прикладаємо зусилля, а не здаємось, не нарікаємо і не тікаємо від цієї боротьби. “Бо я певний, що нi смерть, нi життя, нi ангели, нi початки, нi сили, нi теперiшнє, нi майбутнє, нi висота, нi глибина, анi iнше яке створiння не зможе вiдлучити нас вiд любови Божої, що в Христi Iсусi, Господi нашому” (Рим. 8:38-39) – каже святий апостол Павло. Тож нехай ця Божа любов зміцнює нас, вчить любити і свою землю, свій народ, своїх ближніх – братів і сестер, які належать до українського народу – та допоможе вигнати московського окупанта з України.
Дорогі браття і сестри! Як новонароджений Спаситель був в небезпеці від Ірода після свого земного народження, так і сьогодні Україна, яка повноцінно народилась після Революції Гідності, в небезпеці від сучасного Ірода – московського путіна. Але Сину Божому волхви принесли дари – золото, ладан і смирну, так і нам Господь подасть Свої дари: перемогу, єдність і навчить українців по-справжньому любити Україну та бути їй вірними. Головне – не здатись, не скласти рук і не тікати від цієї боротьби. Бо, коли ми обʼєднаємось, то з Божою допомогою обов’язково здолаємо ворога.
У ці світлі і радісні дні Різдва Христового вітаю зі святом все духовенство та чернецтво Тернопільської єпархії. Вітаю наших воїнів-захисників, волонтерів, медиків та всіх небайдужих людей, які щоденно борються з ворогом за краще майбутнє України. Вітаю місцеву владу, молодь та всіх православних християн нашої єпархії. Нехай кожен з нас прикладе максимум зусиль заради перемоги, а Господь нас благословляє і збереже від усякого зла.
Нехай Христос Спаситель, Народжений у Вифлеємі, веде нас до перемоги над окупантом і до нашого спасіння. Нехай Боже благословення завжди буде на кожному українцю і у всій Українській державі навіки. Амінь.
Христос народився, славімо Його!
|
Різдво Христове 2025 рік м. Тернопіль |
Нестор, митрополит Тернопільський і Кременецький |