Серед тих, хто у перші хвилини російського ракетного обстрілу Тернополя 19 листопада прийшов на допомогу мешканцям будинку на вулиці 15 Квітня, були священники храму Преображення Господнього: настоятель протоієрей Богдан Комарницький і клірики храму – протоієрей Юрій Чайка і протоієрей Василь Куць.
Того трагічного ранку у храмі, що розташований за кількадесят метрів від місця, де лунали вибухи, палали автівки, до тла вигоряли квартири і гинули люди, мала бути Літургія в роковини відходу до Господа протоієрея Мирона Драбика, котрий багато років служив на парафії.
Та замість богослужіння за упокій душі отця Мирона священники рятували життя мешканців сусіднього будинку.
Отець Богдан згадує: “Йшов до церкви, коли вже була тривога. І тут біля дитячого садочка вибух, сипляться уламки. Промайнула думка, чи не влучило в церкву, бо той будинок від церкви 20-30 метрів. Я бігом туди. Дивлюся, церква ціла (що повибивало склопакети, тоді не зауважив). Далі вже не думав – спрацював інстинкт. Маємо високу драбину таку будівельну, що до третього поверху дістає. Відразу подзвонив отцям, бо сам її не розкладу. Отець Василь і отець Юрій вже на підході були. Вони прибігли і ми ту драбину від церкви до 31-го дому принесли”.
Фото: Інесса Висоцька / фейсбук
Спочатку одній жінці допомогли вибратися, потім ще щось двох чи трьох врятували. Важко сказати скількох – робили, що могли.
“Люди мене знають, я вже понад тридцять років на парафії. Кричать: отець Богдан, спасайте, он на 9 поверсі… Кажу: зачекайте, ми не можемо туди дістати”, – розповідає настоятель храму.
Тоді священники перенесли драбину у двір – з того боку, де вхід у під’їзди, де ситуація була ще гірша. Ще не було пожежних, бо тривала тривога. Там так само приставили драбину до третього поверху й далі допомагали людям вибратися з палаючих квартир.
Отець Богдан каже, що не розгубився у критичних обставинах, бо має військовий досвід. І дуже радіє, що молоді священники не побоялися вибухів, вогню і рятували людей.
“Вважаю, то Бог спасав, а не ми. Ми тільки знаряддя в руках Божих. То Бог рятував, нами, людьми. Тут чуда нема ніякого. Є люди, які поводяться як герої в критичних обставинах. А є ті, хто проявляє слабкість. І я не осуджую, бо кожна людина має силу і волю, але не кожна має силу волі, щоб використати ту силу і волю. Не приписуймо собі ніякі заслуги. То тільки Божа ласка, що Він обрав нас, щоб ми спасли інших людей. Бог спасав, а ми тільки драбину приставляли: до одного вікна, до другого, то біля одного під’їзду, то до другого перейшли. І все”, – підсумував протоієрей Богдан Комарницький.
Про те, що до порятунку постраждалих причетні священники, було відомо не одразу. Через кілька днів після 19 листопада про тих, хто рятував людей зі спричинененої російськими ракетами вогняної пастки не з професійного обов’язку – за покликом серця, писали в соцмережах тернополяни. Уже тоді, коли їм вдалося дізнатися імена рятівників.
“Нарешті знаходяться люди, які рятували моїх батьків з того пекла, – написала у фейсбуці Інесса Висоцька. – Я хочу щиро подякувати усім, хто незважаючи на страшну небезпеку, маючи вражаючу сміливість та небайдужість, врятували моїх батьків та інших сусідів. Для нас велика удача, що хлопці були там, знайшли ті драбини, приставили до вікон, інструктували людей! Хтось драбину знайшов, хтось приніс, хтось склав, хтось тримав, хтось кричав обливатись водою, хтось приймав їх внизу. Якби не ВИ УСІ, ми б з сестрою втратили батьків!”
Окрім подяки отцям Богдану, Василю та Юрію з церкви Преображення Господнього ПЦУ, вона висловила вдячність Володимиру Колодію, Павлові Пюрку, Володимиру Цуперу, Олегові Шевчуку та іншим людям, “імена яких ми, можливо, ще не знаємо”.
28 листопада в Тернополі відзначили тих, хто рятував життя під час російського ракетного обстрілу міста: не лише рятувальників, поліцейських та медиків, а й рятівників-добровольців.
За особисту мужність, незламність духу, героїзм та самовіддані дії під час ліквідації наслідків масованого обстрілу, а також за духовну підтримку постраждалих священнослужителі храму Преображення Господнього протоієреї Богдан Комарницький, Юрій Чайка і Василь Куць разом із іще вісьмома тернополянами нагороджені цінними подарунками міського голови.