У шосту неділю після Пасхи та в день відзначення 25-ї річниці відновлення Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, 25 травня 2025 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію в кафедральному соборі Православної Церкви України. Про це повідомляє офіційний сайт ПЦУ.
Предстоятелю Православної Церкви України співслужили єпископат з усієї України, зокрема митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор, всечесна братія монастиря та запрошене духовенство.
Напередодні ввечері владика Нестор співслужив Предстоятелю під час Всенічного бдіння у кафедральному Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі столиці.
Під час Літургії в неділю після читання Святого Євангелія митрополит Епіфвній виголосив першосвятительське слово проповіді та возніс особливу молитву до Господа за Україну, яка переживає час важких випробувань і небезпеки.
Під час богослужіння підносилися молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ, а також за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів, які загинули під час війни.
На завершення літургії Блаженнійший владика звернувся до громади зі словом з нагоди 25-ї річниці відновлення Свято-Михайлівського Золотоверхого собору та відзначив намісника обителі, архієпископа Агапіта, орденом святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня, а також подарував йому панагію і хрест.
Святкове богослужіння завершилося урочистим хресним ходом.
Понад 900 років тому, «літа 1108 від Різдва Христового», як свідчить літопис, на місці головного соборного храму помісної Української Православної Церкви, київським князем Святополком Ізяславичем, внуком Ярослава Мудрого, був закладений кам’яний храм на честь власного небесного покровителя, архістратига Михаїла.
Звели храм доволі швидко, за 5 років, і прикрасили його позолоченою банею, чого ще не було в тогочасному Києві; не мала золотих куполів тоді навіть Софія Київська. Через цю баню, яка яскраво виблискувала на сонці і яку було видно здалеку, храм почали називати «золотоверхим», а пізніше, як ми знаємо, таку назву отримав і сам Київ.
Михайлівський Золотоверхий собор був духовним осердям Києва понад вісім століть, переживши монгольську навалу у 1240 році та буремні події історії наступних віків. Але його знищили комуністичні безбожники в 30-х роках минулого століття, аби побудувати на цьому святому місці урядовий центр більшовицької тиранії зі статуєю Лєніна та «площею торжеств».
Стародавній золотоверхий собор підірвали, а перед тим розібрали бані і дзвіницю, вивезли до росії старовинні мозаїки та фрески, ікони, безслідно зник іконостас. Ідея створення урядового центру на місці стародавньої святині зазнала краху: збудували лише одну споруду, через незадовільний вигляд якої та початок війни подальше будівництво призупинили.
А за півстоліття, у 1990-му, почалося відновлення святині. 28 травня 2000 року, на День Києва, як дар українського народу з нагоди ювілею 2000-ліття Різдва Христового, Михайлівський Золотоверхий собор відродився на своєму історичному місці у величі та красі.