22 л
ютого 2020 року, в суботу М’ясопусну, коли Церква Христова звершує загальне поминання померлих, Високопреосвященний Нестор, архієпископ Тернопільський і Кременецький, відслужив Божественну літургію святителя Іоана Золотоустого.
Архіпастирське Богослужіння відбулося у каплиці кафедрального собору свв. рівноапп. Костянтина і Єлени в Тернополі.
Архієреєві співслужили клірики собору прот. Володимир Зубілевич, прот. Володимир Савчин і свящ. Петро Мельничук.
Після Літургії була відслужена велика панахида за упокоєння воїнів, які віддали своє життя за Україну, мирних жителів, що загинули від нашестя чужинців, а також усіх від віку спочилих у вірі й надії на воскресіння.
Після відпусту Високопреосвященнійший владика відслужив Парастас за в Бозі спочилими християнами.
Встановлення вселенської батьківської суботи перед Неділею М’ясопусною відноситься до передання апостольського, що підтверджується Уставом Святої Церкви, складеним в V ст. преподобним Савою Освяченим на основі найдавнішого передання, і звичаєм давніх християн збиратися в певні дні на цвинтарі для поминання померлих, про що збереглося письмове свідоцтво IV ст. (святий Іоанн Золотоустий в Словах 62-м і 18-м).
Підставою для встановлення цього поминання послужило те, що в недільний день седмиці сирної (масниці) Свята Церква здійснює спогад Другого пришестя Христового. Напередодні цього дня, ніби в день, що передує Страшному суду Христовому, Церква молиться, благаючи Праведного Суддю явити Свою милість у день справедливої всім відплати. Тому, наближаючись до духовних подвигів Святої Чотиридесятниці, нам слід увійти в найтісніший союз любові з усіма членами Царства Христового: і святими, і тими, що живуть, і померлими, заступництвом за всіх від Адама до сьогодні (до нинішніх днів) померлих у благочесті та правдивій вірі праотців, отців і братів наших від всякого роду, і тих, що раптово померли і залишилися без узаконеного поховання.
В заупокійної єктенії в суботу М’ясопусну виголошується: “Ще молимося за спокій душ рабів Божих, праотців, отців і братів, що тут лежать і повсюди, православних християн”. При цьому поіменно згадуються за особливою книжкою, “Синодиком”, усі отці, матері, браття і сестри, що упокоїлись в надії на воскресіння та життя вічне.