19 лютого 2020 року в Дунаєві на Кременеччині вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса в шосту річницю його загибелі на Майдані Незалежності у Києві. Цього дня на малій батьківщині Героя молилися за всіх Героїв Небесної Сотні та українських воїнів, добровольців, волонтерів, військових лікарів, священників, котрі загинули в боротьбі за Україну.
У місцевому храмі святого великомученика Димитрія Солунського відслужили Літургію, яку очолив Кременецький благочинний прот. Володимир Буграк. Благочинному співслужили настоятель храму свящ. Вячеслав Савельєв, намісник Свято-Юріївського монастиря на хуторі Вірля ігумен Полікарп, духовенство Кременецького благочиння.
Після богослужіння у храмі духовенство, земляки Героя, його побратими, котрі приїхали до Дунаєва вшанувати пам’ять Сашка, вирушили на місцеве кладовище. Біля могили Героя священники відслужили панахиду.
Опісля поминальні заходи продовжилися у центрі села біля пам’ятника Героєві Небесної Сотні. Там відбувся молебень за Україну та мітинг-реквієм.
Цікаво, що всі поминальні заходи у Дунаєві: від початку служби у храмі до панахиди на кладовищі, – супроводжував лелека. Птах навіть намагався зайти до храму.
“Сьогодні ми, священики нашого благочиння, молилися в Дунаєві за всіх Героїв Небесної Сотні, між ними також згадували нашого земляка Сашка Капіноса.
На святій літургії поминали також всіх українських воїнів, добровольців, волонтерів, військових лікарів і священиків, котрі загинули в боротьбі за Україну.
Вражаюче! Але Бог послав свою ознаку! Що вона означає, можна тільки здогадуватись. Під час богослужіння на церковне подвір’я прилетів лелека! Зважте, у лютому! Він ходив біля храму, підходив до людей, давав себе погладити, позував для світлин! Коли вся громада пішла на цвинтар, де священики звершили панахиду на могилі Героя, лелека також перелетів і ”молився” з людьми. Пояснити таке неможливо”, – цитує Кременецького благочинного прот. Володимира Буграка у соцмережі спільнота Типовий Кременець.
Капінос Олександр Анатолійович народився 10 березня 1984 року у селі Дунаїв Кременецького району у звичайній сільській родині. Загинув на Майдані за менш, ніж місяць, до свого 30-річчя.
Олександр був в числі перших, хто оголосив безстрокове голодування у місті Києві на знак протесту проти антиукраїнського мовного закону Ківалова-Колісніченка у 2012-му році. Протримався до кінця голодування.
Також одним із перших взяв активну участь у Революції Гідності. Був бійцем Майданівської Сотні “Волинська Січ”. За незламність духу та волю до перемоги Олександр отримав у столиці із уст побратимів псевдонім “Кремінь”.
Загинув у Києві під час Революції Гідності на Майдані Незалежності 19-го лютого 2014-го року внаслідок вибуху гранати.
Фото зі сторінки у фейсбуці Жені Сикліцької .