19 січня 2020 року, в день свята Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Високопреосвященнійший архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор звершив Божественну літургію та чин Великого освячення води у храмі святих князів страстотерпців Бориса і Гліба в Тернополі на вул. Білогірській.
Під час богослужіння Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму протоієрей Руслан Притула і священик Сергій Калинович.
У святковий цей день храм був наповнений віруючими, які прийшли, щоб помолитись і прославити Бога за Його великі благодіяння, а також набрати освяченої Йорданської води.
По завершенні Божественної літургії під спів тропаря «Глас Господній над водами лунає…» владика Нестор у співслужінні духовенства звершив чин Великого освячення води.
Привітавши присутніх з величним святом, архіпастир окропив усіх освяченою водою.
Присутні на Богослужінні віруючі мали змогу набрати Йорданської цілющої води і понесли її до своїх осель.
19 січня за новим стилем Православна Церква урочисто відзначає одне із дванадесятих свят – Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа у річці Йордан. У Священному Писанні сказано, що під час Хрещення на Ісуса Христа з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав Голос Бога-Отця. Тому це свято ще називається Богоявленням, адже цього дня Господь явив людям Себе в усій повноті як Трійця: Бог-Отець – голосом Своїм, Бог-Син – хрещенням в Йордані і Святий Дух – сходженням у вигляді голуба.
На свято Богоявлення здійснюється особливий Чин освячення води, яка зветься великою агіасмою, що в перекладі з грецької означає – святиня. Відповідно, і ставлення до такої води, як і до будь-якої іншої святині, має бути шанобливим.
Українці здавна по-особливому ставилися до свяченої води: побожно зберігали її біля ікон, берегли кожну краплинку, використовували її в особливих випадках.
У велике свято Богоявлення ми дякуємо Богу, славимо Його, розуміючи, що найбільша для нас святиня – це Господь, Який спонукає кожну людину до внутрішніх змін в бік добра. Освячена вода – не чарівна, але має благодатні (насамперед, для духа людини) властивості для тих, хто її з вірою приймає.