27 січня 2019 року, у неділю 35-ту після П’ятидесятниці, архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор з архіпастирським візитом відвідав Кременецьке благочиння. У храмі Святої Трійці села Розтоки Високопреосвященнійший владика звершив Божественну літургію.
Лише нещодавно релігійна громада села Розтоки переважною більшістю ухвалила рішення про перехід з УПЦ Московського патріархату до Української помісної Церкви. 21 січня архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор підписав указ про прийняття парафії Святої Трійці до складу Тернопільської єпархії.
Архієпископу Нестору співслужили Кременецький благочинний протоієрей Володимир Буграк і протодиякон Андрій Вовк.
По закінченні Богослужіння владика Нестор звернувся до присутніх у храмі з повчальним словом:
“Сьогодні ми прослухали уривок із Євангелія від Луки, де говориться про те, що один законник підійшов до Ісуса Христа і запитав: “Учителю благий, що мені треба зробити, щоб успадкувати Життя вічне?” І коли Христос у відповідь сказав: виконуй заповіді, законник був розчарований, бо вважав, що живе праведно і виконав увесь Закон ще з юності. Можливо, він хотів отримати похвалу від Спасителя. Натомість Ісус побачив, що заважає законнику прийти до істинного покаяння. Христос сказав: продай своє майно, роздай бідним, а сам іди за мною. Господь-серцезнавець бачив, що серце цього чоловіка було прив’язане до земного багатства.
Серце кожного з нас теж може бути прив’язане до якихось земних речей, які заважають нам прийти до Бога. Ми можемо шукати земної слави, похвали, жити в обмані – кожна з цих речей заважає нам прийти до життя вічного. Господь дав дуже легку пораду, яку для багатьох людей важко виконати, бо ви вибираємо земне, яке приносить нам радість, а про вічну насолоду й блаженство у Царстві небесному ми не думаємо, відкладаючи покаяння на пізніший час, сподіваючись, що обставини зміняться чи хтось за нас змінить наше життя – і тоді ми спасемося. Але якщо людина сама не докладає зусиль і не переосмислює своє життя, то в неї нема шансів стати на шлях до життя вічного.
Це стосується не лише окремих людей, а й цілих громад і народу загалом. Тому що поки наш народ не мав єдності, поки у нас були постійні внутрішні протистояння, то в нас не було і справжньої незалежності і справжньої держави. Лише коли ми – на жаль, змушені зовнішніми обставинами, війною – стали на шлях єдності, тоді відчули, що ми – єдиний народ, єдина держава. Те саме зараз відбувається з Церквою: докладаються зусилля й триває боротьба, щоб об’єднатися в єдину Церкву, щоб жодні закордонні центри, інші Церкви, що діють за межами України, не налаштовували українців проти свого народу, проти рідної мови і власної держави.
Ваша громада зробила крок: на спільних зборах ухвалила рішення перейти до Української Церкви. Напевно, ви давно хотіли зробити цей крок, але не було потрібних для цього обставин. Нині ви цей крок зробили і твердо стоїте на своїй позиції. Декому може здатися, що ви відійшли від Церкви, і в цьому вас ще не раз будуть переконувати. Опоненти, які сьогодні не хочуть молитися разом з нами, впевнені, що вони відстоюють істинну Церкву. Не треба цьому дивуватися: це не їхні особисті погляди. Їх цього вчать наші брати з російської Церкви, проповідуючи не любов, а ненависть. І ми повинні прикладом любові настановляти тих людей, які сьогодні залишаються в російській Церкві.
Російські священики й далі говорять про нашу неканонічність, незважаючи на те, що Вселенська Церква визнає Українську Церкву, що Вселенський Патріарх Варфоломій співслужив з Блаженнійшим митрополитом Епіфанієм як з главою Церкви, як з рівним, що багато Церков уже вступили в повноцінне спілкування з нами або заявили про наміри це зробити, зокрема, глави Кіпрської і Болгарської Церков. Адже вони розуміють, що в Україні як незалежній державі, повинна бути незалежна Українська Церква. І ті, хто сьогодні не з нами, теж це зрозуміють. Можливо, для усвідомлення цього їм потрібно більше часу, але всі ми на шляху до єдності, до того, щоб весь православний український народ, об’єднаний Українською Церквою єдиними устами своєю рідною мовою славив Господа Бога.
Сьогодні згадується пам’ять Святої рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії. Ще в далекі часи, у IV столітті вона прийшла з Малої Азії в Іверію, щоб проповідувати Христа. Тоді там були язичники, але вона не боялася, Господь її беріг і по її молитвах ідоли падали. Православні грузини нині, маючи свою грузинську Церкву, моляться грузинською мовою, славлячи Бога, який послав до них Святу рівноапостольну Ніну. Сьогодні ми теж повинні славити Бога, що він через Святого рівноапостольного князя Володимира дав українському народові православну віру і що в своїй Православній Церкві ми можемо молитися своєю українською мовою.
Нехай Всемилосердний Господь благословляє вас у всіх добрих справах, щоб з вірою, щирою молитвою і любов’ю до ближніх ваша громада знову об’єдналася в Українській Церкві”.
Парафіяни подякували архієреєві за пастирське повчання, підтримку, візит і звершену молитву.
Настоятелем парафії Святої Трійці у Розтоках архієпископ Нестор тимчасово призначив протоієрея Романа Матлюка.
