Вшанування ікони Пресвятої Богородиці “Скоропослушниця”

Автор:

22 листопада 2018 року, в день вшанування афонського чудотворного образу Божої Матері “Скоропослушниця”, архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор з архієрейським візитом відвідав парафію Різдва Пресвятої Богородиці у селі Борщівка Лановецького благочиння.

При вході до храму свого архіпастиря із запашним короваєм і квітами зустріли діти і парафіяни.

Жителі села дуже шанують ікону Пресвятої Богородиці “Скоропослушниця”, оскільки у їх величному храмі тривалий час зберігався список цієї чудотворної ікони, котрому, за переказами, уже близько ста років. Нещодавно зловмисники викрали ікону. Уродженець села, нині – благочинний Маневицького району Волинської єпархії УПЦ Київського Патріархату прот. Андрій Закидальський подарував храму нову ікону “Скоропослушниця”.

Високопреосвященнійший архієпископ Нестор очолив відправу Божественної літургії на честь ікони Божої Матері “Скоропослушниця” у місцевому храмі. Разом із владикою молилися настоятель храму прот. Сергій Сіверський, Лановецький благочинний прот. Ігор Шаринський, благочинний Маневицького району Волинської єпархії прот. Андрій Закидальський, запрошене духовенство.

 
На запричасному стиху зі словом повчання до богомольців звернувся прот. Василь Дідик.
 
Під час Богослужіння багато парафіян причастилися Святих Тіла та Крові Господніх.

Після Літургії  відбулося єлеопомазання дітей та дорослих та урочистий обхід довкола храму.

Звертаючись до присутніх зі словом повчання, архієрей розповів про історію афонської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці “Скоропослушниця”, а також наголосив на необхідності молитися, дякуючи Богові за всі Його дари. Архієрей наголосив на тому, що за молитвами Пресвятої Матері Богородиці Господь ніколи не забуває людину, яка щиро молиться і просить про заступництво.

“Як часто ми забуваємо молитися, вважаючи, що маємо важливіші справи, що не повинні ні просити у Господа благословення, ні дякувати Йому. Як часто ми, маючи такі величні дари: благодать Божу, Церкву, дари Тіла і Крові Господніх, – знаходимо важливіші справи, щоб у неділю чи свято не піти до храму чи довгий час не приступати до сповіді й причастя. Ми не цінуємо дарів, які Господь дає по своїй великій любові до нас. Тоді людина може впасти у гріх, Господь не забуває про неї, посилаючи різні скорботи, які можуть для нас при достойному їх проходженні перетворитися для нас на радість.

Велика скорбота прийшла у вашу громаду, коли відбулося осквернення храму, коли вашу величну святиню було вкрадено злими людьми. Пошук триває, і ми розуміємо, що це справа насамперед не правоохоронних органів, а нашої молитви. Якщо ми справді щиро хочемо повернення святині, то повинні посилити наші молитви і просити Пресвяту Богородицю, щоб Вона, як неодноразово бувало в історії, допомогла поверненню ікони. Але цей сум має і певну радість – сьогодні маємо нову ікону, до якої вся громада теж буде щиро молитися і просити заступництва і благословення Пресвятої Богородиці”, – сказав владика Нестор.

Архієрей привітав всіх зі святом на честь ікони Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, яка називається “Скоропослушницею”, та закликав на присутніх Боже благословення.

Довідка.

Появу ікони Пресвятої Богородиці «Скоропослушниця» старці Дохіарського монастиря відносять до часів святого Неофіта, засновника обителі в Х ст.. Першу свою чудотворну силу ця ікона явила в 1664 р. Перед цією чудотворною іконою був прохід, яким отці зазвичай ходили до трапезної; а трапезнику, за своєю посадою, частіше за інших доводилося ходити там не тільки вдень, але й вночі. Інколи він ходив повз цю ікону із запаленим світильником. Одного разу, монах на ім’я Ніл, проходячи вночі, за звичаєм, повз цю ікону із запаленим світильником, почув від неї наступні слова: «В майбутньому не наближайся сюди із запаленим смолоскипом і не закопчуй Мого образу». Монах вирішив, що це жарт когось із братів, і, не сприйнявши всерйоз знамення, продовжив ходити повз ікону. Незабаром трапезар з волі Богородиці був позбавлений зору. Тільки тоді зрозумів Ніл, як він помилився. Монах став дні й ночі молитися перед святою іконою, просячи прощення. Так тривало, поки він знову не почув голос, який сповістив про прощення й прозріння.

Але своє ім’я, відоме нам і сьогодні, образ отримав згодом. За переказами, Божа Матір вимовила, що ікона її з цієї пори іменуватиметься Скоропослушницею, бо «буду являти швидку милість і виконання прохань усіх, хто молиться до неї,». Таким чином, це єдина серед сотень ікон Богородиці, ім’я якій дала сама Пресвята Владичиця.

З часу явлення чудодійної сили від ікони Богоматері «Скоропослушниця» з числа братії обирається благоговійний і досвідчений монах-просмонарій, який постійно знаходиться біля образу Богоматері і звершує вранці і ввечері молебні. Крім цього увечері кожного вівторка і четверга перед чудотворною іконою братія монастиря Дохіар звершує особливий спів Богородиці «параклісіс». Під час цього молебню твориться молитва за здоров’я усіх православних християн та за мир у всьому світі. Після «параклісісу» всі ченці благоговійно вклоняються чесному образові Богородиці. У храмі на честь цієї ікони двічі на тиждень звершується Божественна Літургія. Монахи безперестанно наглядають за лампадами, які висять перед чудотворним ликом Богородиці, щоб їхнє світло ніколи не загасало.

За весь цей час тут звершилось чимало чудес і зцілень. Багатьом сліпим вона дарувала прозріння, калікам знову повертала можливість ходити, розслаблені отримували дар підніматися з ліжка. Благодать від цієї ікони спасала кораблі від затоплення.

До цього часу перед іконою моляться за духовне прозріння, під час різних хвороб, при онкозахворюваннях, просять про допомогу і годування молоком немовляток, моляться також за дітей і сиріт. І найперше моляться «Скоропослушниці», коли не знають, як краще себе повести в тій чи іншій життєвій ситуації. Просять за все, що є добре і благе та принесе користь ближньому.