8 березня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Полікарпа, єпископа Смирнского. На відміну від попередніх отців, про святого Полікарпа збереглося досить багато відомостей, які нам залишив св. Іриней Ліонський, його учень. Св. Іриней так розповідає про нього: «Я міг би описати навіть місце, де сидів блаженний Полікарп; можу показати його ходу, спосіб його життя та зовнішній вигляд, його бесіди до народу, як він розповідав про своє спілкування з Іоаном та з іншими самовидцями Господа».
Святитель Полікарп, єпископ Смирнський, народився близько 70 року, жив у Малій Азії, в м. Смирні. Рано залишившись сиротою, він був вихований, за вказівкою ангела, благочестивою вдовою Калістою. Після смерті названої матері Полікарп роздав своє майно і став слугувати хворим і немічним. Його дуже полюбив і наблизив до себе святий Вукол, єпископ Смирнський. Він висвятив Полікарпа в диякона, доручивши йому проповідувати в храмі Слово Боже. Вже біля 110 року, як засвідчує св. Іриней, Полікарп був рукоположений на єпископа Смирнського апостолом Іоаном Богословом.
Крім цього, він свідчить, що святий жив довго і в глибокій старості закінчив своє життя славним мучеництвом. Він завжди вчив тому, що знав від святих апостолів, що передає Церква і що одне тільки істинне (Проти єресей, кн. 3: 3). Нарешті, він вказує, що при папі Аникиті (154 -166) св. Полікарп був у Римі, де вів суперечку з папою про день святкування Пас-xu, а також навернув у християнство багатьох єретиків, причому Маркіону старець сказав при зустрічі: «Я впізнав тебе як первенця сатани» (Проти єресей, кн. 3: 4). Блаж. Ієроним говоріть, що після смерті св. Ігнатія Богоносця св. Полікарп став «поводирем всієї Азії».
Відправляючись до Риму, де його чекала страта (він був розтерзаний дикими звірами), св. Ігнатій писав святому Полікарпу: «Як керманичам потрібні вітри або охопленому бурею пристань, так теперішньому часу потрібний ти для того, щоб досягнути Бога» (Посл. до Полікарпа, 2 гл.). Таке авторитетне становище св. Полікарпа і послужило головною причиною його мученицької смерті.
Він перший зі всіх мучеників, чия смерть в наслідування Христу була детально описана в «Окружному посланні Смирнської Церкви до інших Церков». За свідченням «Мучеництва св. Полікарпа» (12 гл.), натовп смирнських язичників, коли вели його на страту, кричав: «Це вчитель Азії і отець християн». Точну дату мученицької кончини св. Полікарпа назвати важко. Думки дослідників коливаються між 155-166 роками. Відомо тільки одне — він постраждав за Христа і був спалений у 86-літньому віці. Більшість вчених смерть св. Полікарпа датують 155 роком після Р. Хр.
За життя святитель написав кілька послань до пастви і листів до різних осіб. До нашого часу дійшло його «Послання до Филип’ян», яке, за повідомленням блаженного Ієронима (Про відомих мужів, 12 гл.), читалося в Малоазійських Церквах за богослужінням. Воно було написане святителем у відповідь на прохання филип’ян прислати їм листи священномученика Ігнатія Богоносця, які збереглися у святителя Полікарпа. В авторстві послання не може бути ніяких сумнівів. Але це єдине послання св. Полікарпа, яке збереглося повністю тільки в латинському перекладі. В грецькому оригіналі існують тільки перших дев’ять глав і 13 глава, яка наводиться у Євсевія в його «Церковній історії» (кн. 3: 36). «Послання» мало високий авторитет у древності. За свідченням самого послання (9 – 13 гл.), час його написання треба віднести після смерті св. Ігнатія Богоносця.
Підготував Андрій Говера.