2 березня 2018 року, у п’ятницю ввечері другої седмиці Великого посту, архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор звершив відправу Пасії у храмі Воскресіння Господнього в Тернополі. Під час особливого постового богослужіння Високопреосвященнійший Нестор прочитав друге страсне Євангеліє від святого апостола і євангеліста Марка (14-15 гл.).
Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму священик Сергій Стельмах і протодиякон Юрій Коханський.
Після прочитання Євангелія владика Нестор виголосив проповідь, у якій пояснив особливості особливого постового богослужіння. Архієрей зазначив, що кожен з євангелістів хотів показати якийсь один бік земного служіння Христа Спасителя. Євангеліст Марко показував насамперед Його царське служіння.
«Ми бачимо, що всі події, які відбувалися з Христом протягом усього Його проповідування, протягом усього Його земного життя і особливо протягом Його Хресних страждань, дуже відрізняли Його від тих страждань, які переживає будь-яка людина. Вона може важко страждати, виявляючи свій біль, може стримувати його. А Христос, навіть будучи на хресті, залишався Богом, Царем світу і продовжував дбати про світ і про своє творіння. Адже заради цього Він прийшов на землю, помер на хресті, заради цього Він воскрес – щоби спасти душі всіх людей від прокляття гріха і смерті», – сказав архієрей.
Владика наголосив на тому, що Христос Спаситель був промислителем кожної деталі і кожної дрібниці під час Його страждань. У Євангелії ми бачимо Його промисел, Його передбачення і розуміння майбутнього.
«У нашому житті теж Господь промислительно управляє, і кожної миті, особливо коли ми забуваємо про Бога, грішимо, відступаємо від Нього, Господь посилає нам певні обставини, певних людей, певним способом нагадує нам, що ми йдемо шляхом гріха і загибелі. Що й для нас, як і для апостола Павла, співає півень, нагадуючи про те, що ми під час Святого Хрещення обіцяли не відступати від Христа, що, каючись у своїх гріхах під час сповіді, теж даємо обітницю боротися з гріхами, але часто забуваємо про неї. Ми живемо за пристрастями свого серця і сприймаємо все по-земному і по-людському, а не так, як належить православним християнам», – зазначив владика Нестор.
За словами архієпископа, ми часто повторюємо вибір єврейського народу. Бо коли треба було вибирати між Христом Спасителем, який говорив, що «Царство Моє не від світу цього», який обіцяв Небесні оселі, вчив любити ближнього, вказував шлях Небесний, вони замість Христа просили звільнити Варавву – повстанця, котрий підняв бунт проти Римської влади. Для тих людей бунт, земна боротьба були ближчими, ніж боротьба із собою – своїми гріхами, гординею, пристрастями. Владика зауважив, що часто й ми робимо так само, вибираючи земні справи, а не молитви і участь у богослужіннях. Часто ми знаходимо причини, щоб жити у гріху, вважаючи Заповіді Божі правильними, але такими, які неможливо виконувати. Ми знову й знову вибираємо земний шлях, а не шлях до Бога.
Архіпастир наголосив на тому, що Євангеліє є дороговказом у житті кожного православного християнина, де Христос кожним словом вчить нас і наставляє на шлях до спасіння.
Чин Пасії є особливо зворушливою великопісною службою, укладачем якої є святитель Петро Могила, митрополит Київський. Як і будь-яка постова служба (окрім субот і неділь) Пасія звершується при вимкненому освітленні у храмі, лише при світлі свічок, і основну її частину становить читання Євангелія (читається дві глави), що розповідає про останні події земного життя Спасителя до Його хресної смерті.
Передбачено звершувати чотири Пасії протягом усього посту (щоп’ятниці) за числом страсних Євангелій (від чотирьох євангелістів – свв. апп. Матфея, Марка, Луки та Іоана Богослова). Це особлива постова служба, яка яскраво розкриває вірним суть посту, відповідає на питання, чому й навіщо ми постимо, заради чого вдаємося до обмежень. Тим самим ми складаємо жертву Богові, бо Його Жертва заради нас була значно більшою – Він віддав на смерть Свого Сина Єдинородного. Ми під час посту обмежуємось і відмовляємося від багатьох речей, бо Син Божий Всемогутній обмежив Себе заради нашого спасіння, віддавши все, включаючи власне життя.
