14 серпня 2017 року, у день свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього і вшанування пам’яті старозавітних мучеників Маккавеїв, архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор відвідав із архіпастирським візитом Збаразьке благочиння.
На запрошення прот. Олега Крупського владика Нестор очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Колодно Збаразького району. Його Високопреосвященству спів служили Збаразький благочиннй прот. Іван Лесик та запрошене соборне духовенство Збаразького і Тернопільського благочинь.
По завершенні Літургії архіпастир виголосив повчальне слово. Він сказав, що приклад мучеників Маккавеї, які загинули заради віри у Єдиного Бога, для всіх нас повинен бути моментом перевірки нашої совісті: як би ми вчинили, будучи на їхньому місці, наскільки для нас дорогою є наша віра? Для людини невіруючої і далекої від Бога, котра все сприймає із земної позиції, мученики вчинили нерозумно. Але для православних християн така позиція є неприпустимою. Бо якщо ми на перше місце ставимо земне, а Бога – на друге місце, то й віри в нас немає.
Для віруючої людини смертю тіла життя не закінчується. Навпаки, мученики з радістю йшли на страждання і смерть, бо знали, що з’єднаються зі Христом Спасителем. І їхнє земне життя було підготовкою до переходу у Царство Небесне. Для мучеників перших віків християнства мучеництво було нормою життя. Кожен християнин тоді усвідомлював, що його життя закінчиться мученицьки. Саме таким чином зростала Церква, бо скільки б мучителі не вбивали християн, їх ставало все більше. Тому що мученицька кончина була ствердженням їхньої віри: жоден язичник не був готовий померти заради своїх богів, бо їхнє земне життя закінчувалося зі смертю тіла. Для нас же, православних християн, земне життя є підготовкою до життя вічного.
“Подумаймо над своєю вірою, дорогі брати і сестри! Хоча зараз немає гонінь, але диявол не припинив боротьбу з Богом за людські душі. І багато довкола нас є різних спокус, яким ми часто піддаємося, і щоразу це наш вибір між Богом і дияволом. Щоразу, коли ми в неділю чи свято не йдемо до храму Божого, вважаючи, що є важливіші справи, ми приносимо жертву ідолу вбивства. Ми повинні утверджувати себе, а особливо батьки своїх дітей у вірі, у тому, що кожному потрібно прагнути до храму Божого. Ми мусимо пам’ятати про домашню молитву вранці і ввечері, бо відкладаючи її, ми зрікаємося Христа і втрачаємо свою душу. Кожен гріх – великий чи малий, свідомий чи несвідомий, вільний чи невільний – віддаляє нас від Бога. Лише щире покаяння, боротьба з гріхом, віра, яка виявляється у наших добрих справах, щира любов до Бога і до ближніх для кожного з нас може стати спасительною”, – зазначив архієпископ Нестор.
Після проповіді владики настоятель храму прот. Олег Крупський склав щиру подяку архіпастирю за повчальне слово і спільну молитву, а соборному духовенству – за радість розділеної молитви. Отець Олег зазначив, що цього дня у храмі, в якому парафіяни мають змогу молитися ось уже майже чотири роки, освятили ікони з мозаїки. Багато людей долучилися до будівництва, оздоблення й упорядкування храму.
“Але серед них є той, хто чи найбільше потрудився і досі від ранку й до вечора трудиться у святому храмі Божому. І Господь посилає цьому чоловікові здоров’я – нещодавно він візначив 70-річний ювілей”, – сказав отець Олег.
Після цього архієпископ Нестор нагородив Богдана Матвійовича Івашка, чиї зусилля спрямовані на утвердження Єдиної Помісної Церкви, Благословенною грамотою за доброчесне служіння на славу і честь Пресвятої і Нероздільної Тройці Отця, і Сина, і Духа Святого.
Опісля владика Нестор освятив зілля й мед, принесені парафіянами.
