За церковним календарем 9 березня вшановуємо перше і друге знайдення глави Йоана Предтечі; преподобного Еразма Печерського, в Ближніх печерах.
Після усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана його тіло було поховане учнями в самарійському місті Севастії, а чесна глава була схована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського домоуправителя Хузи (про неї згадує святий євангеліст Лука – Лк. 8, 3), таємно взяла святу главу, поклала її в посудину і поховала на Єлеонській горі – в одному з маєтків Ірода.
Через багато років цей маєток перейшов у володіння благочестивого вельможі Інокентія, який розпочав будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, була знайдена посудина із чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій довідався про велич святині за благодатними знаменнями, що походили від неї. Так відбулося Перше знайдення глави. Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, щоб святиня не була зневажена невірними, він знову заховав її в тому ж місці, де і знайшов.
Після його кончини церква зазнала спустошення і зруйнувалася. У дні рівноапостольного царя Костянтина Великого (+ 337, пам’ять 21 травня), коли християнська віра почала процвітати, двом ченцям, які прийшли в Єрусалим на поклоніння святим місцям, двічі з’явився сам святий Предтеча і вказав місце знайдення своєї чесної глави. Ченці відрили святиню і, поклавши її в торбину з верблюжої вовни, пішли до себе додому.
Дорогою вони зустріли незнайомого гончара і дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що несе, гончар спокійно продовжував свій шлях, але йому з’явився сам святий Предтеча і звелів втікати від недбайливих і ледачих ченців разом з тим, що було в нього в руках. Гончар втік від ченців і вдома з почестю зберігав чесну голову. Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину і передав сестрі.
З того часу чесна голова послідовно зберігалася побожними християнами, поки її власником не став священик Євстафій, заражений аріанською єрессю. Він спокусив багатьох хворих, котрі зцілилися від святої глави, приписуючи благодать єретичній вірі. Коли його блюзнірство виявилося, був змушений втікати. Закопавши святиню в печері, біля Емеси, єретик розраховував згодом повернутися і знову оволодіти нею для поширення псевдовчення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися доброчесні ченці, а потім на цьому місці виник монастир. В 452 р. архімандритові цієї обителі Маркелові святий Іоан Хреститель у видінні вказав місце сховку своєї голови. Це знайдення почали святкувати як друге. Святиня була перенесена в Емесу, а потім до Константинополя.
Про преподобного Еразма Печерського святитель Симон, єпископ Володимирський, писав другу своєму преподобному Полікарпу “Був у Печерському монастирі чорноризець Еразм. Він стяжав спадщину слави в Небесному Царстві за те, що все, що мав, використав на прикрасу Печерської церкви: закував безліч ікон, які й понині у вас над вівтарем. З ним трапилося така спокуса. Коли він зубожів, то ним стали нехтувати. Дух злоби тоді почав вселяти йому: “Ні тобі користі від того, що ти витратив маєток на церкву, краще було б, якби використав ти на убогих “. Еразм впав у смуток і почав жити недбайливо.
Щедрий і милостивий Бог за його чесноту врятував його. Він навів на нього тяжку хворобу. В цій хворобі Еразм лежав німий із закритими очима сім днів, ледве дихаючи. На восьмий день прийшла до нього братія і, бачачи його тяжке дихання, говорили: “Горе, горе душі цього брата, в лінощах прожив. Вона бачить щось і бентежиться, не виходячи з тіла”.
І ось Еразм раптово встав, як здоровий, і сказав: “Отці і браття! Точно я грішник, і грішник нерозкаяний, як говорили ви, але ось нині з’явилися мені преподобні отці наші Антоній і Феодосій і сказали: ми молилися за тебе, і Господь дав тобі час для покаяння. Потім бачив я Пречисту Богородицю з Сином Христом Богом на руках, і Вона сказала мені: “Еразме! Оскільки ти прикрасив Церкву Мою іконами, і Я прикрашу тебе в Царстві Сина Мого! Встань, покайся, зодягнися в ангельський образ, а на третій день візьму Я тебе до Себе як того, що полюбив красу дому Мого”.
Сказавши це, Еразм почав сповідувати гріхи свої перед усіма без сорому, потім пішов до церкви і був пострижений в схиму, а на 3-й день упокоївся “(+ бл. 1160).
Преподобний Еразм був похований в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
Підготував Андрій Говера.