21 вересня Православна Церква відзначає велике дванадесяте свято – Різдво Пресвятої Богородиці.
Це торжество (по-народному Друга Пречиста) встановлено Церквою ще в IV столітті як ознаменування народження у благочестивого подружжя Йоакима й Анни дочки Марії – майбутньої Матері Господа нашого Ісуса Христа.
Від особи залежить дуже багато. Справді, чи полетіло б людство в космос, чи подолало б масові епідемії минулого, якби не знайшлися генії та герої, здатні це зробити? Але існувала місія, набагато відповідальніша та більш вимоглива до особистості виконавця, – Боговтілення. Мета – спасіння людства від того розриву з Богом, що стався у часи Адама і Єви, наслідком якого стала наша смертність. Іншими словами – перемога над смертю та прорив у Вічне Життя.
Проте, щоби втілитись на землі та звершити цю головну місію в історії людства, Богові була потрібна й особлива ЛЮДИНА. Нею стала дівчинка на ім’я Марія із галилейського містечка Назарет.
У жилах батька Діви Марії Іоакима текла кров його видатного пращура – псалмоспівця і пророка Давида, а його дружина Анна походила з родини первосвященика Аарона. Подружжя довго чекало на появу дитини, але дожило до сивих років бездітними. В ті часи люди були переконані: майбутній Спаситель не може з’явитись у грішних батьків, а безпліддя вважали покаранням за гріхи. Тому Іоаким і Анна постійно потерпали від докорів.
В одне зі свят Іоаким приніс до Єрусалимського храму свою жертву Богові. Проте священик не прийняв її, вважаючи цього чоловіка запеклим грішником. Той із глибоким сумом пішов у Юдейську пустелю й зі сльозами молився Богові про дарування немовляти.
Анна, дізнавшись про те, як був принижений її чоловік, також почала з новою силою просити Всевишнього про милосердя до їхньої родини. Благочестиве подружжя пообіцяло: якщо станеться диво і в них народиться дитина, вони обов’язково присвятять її на служіння Богові. Про те, що їхня молитва почута і що невдовзі світ побачить майбутню Матір свого Спасителя, святе подружжя сповістив Архангел Гавриїл.
«Справжнє на честь Діви торжество воістину прикрашене багатьма великими дарами і справедливо вважається днем спасіння всього світу», – писав у IX столітті святитель Фотій, патріарх Константинопольський.
Ми святкуємо особливе Різдво – те єдине і неповторне, без якого не відбулося б інше Різдво. Тисячі років людство очікувало на Месію і Спасителя, але існувала одна умова: для того, щоб Господь прийшов у цей світ, повинна була спочатку народитись Та, Котра могла б стати Його Матір’ю. Та, чистота і досконалість Якої дозволили б Їй, подібно до біблійної неопалимої купини, доторкнутись до Бога і не згоріти, дозволили б носити Його в собі й народити Його в земне життя. Тому народження Пречистої Діви – це дійсно для кожного з нас початок спасіння.
А ще це нагадування, що людина може бути по-справжньому досконалою та здатна розкрити в собі образ Божий, якщо намагатиметься виконувати волю Божу, – так, як це робили Її батьки, як робила Вона Сама, і до чого, зрештою, покликано кожного з нас.
Також 21 вересня Церква вшановує ікону Софії – Премудрості Божої (Київської) та чудотворний образ Холмської Богоматері.
Цього дня, до речі, відзначаємо й Міжнародний день миру.
За матеріалами Волинської єпархії