Особливість цієї неділі — пісня “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо”. Поговоримо про її цікаву історію появи та використання в минулому та тепер.
Православні богослужбові чини та тексти молитов мають багатовікову історію. Деякі тексти настільки давні, що досліджуючи їхнє походження часто неможливо достеменно точно встановити авторство тієї чи іншої пісні чи молитви. Не раз буває так, що молитва приписана одному автору насправді належить комусь іншому. Щось схоже сталося з відомою богослужбовою піснею «Воскресіння Христове бачивши…», один із фрагментів із якої став самостійним літургічним твором. Між іншим, про древність цієї молитви свідчить і те, що вона, з невеликими змінами, присутня в тексті західної літургії Великої п’ятниці.
У найдревніших богослужбових книгах цю молитву вчені знаходять спочатку лише в текстах пасхальних богослужінь. Однак уже в чинопослідуванні Єрусалимської Церкви ІХ ст. цю молитву співають після читання Євангелії. Текстуальний аналіз переконує, що походження тексту явно Єрусалимське. У ньому є вказівки на Храм Гробу Господнього («поклонімося святому Христовому воскресінню»). У молитві присутні згадки про Хрест, який зберігався в храмі.Також про цю пісню згадують літургічні пам’ятники студійського періоду, однак там ця пісня входить до складу недільної Утрені, але не після Євангелії, бо там належить співати прокімен.
Першу згадку про використання стиха “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо” як цілком самостійної літургійної форми зустрічаємо при наступних обставинах. Древні Типікони Великої Церкви дають можливість прослідкувати формування свята Воздвиження Чесного Хреста. У Константинополі в IX-XII ст. це свято являло собою особливий 5-ти денний богослужбовий цикл, який складався з 4 днів предпразництва 10-13 вересня, та самого свята 14 вересня. Особливо виділялися суботні та недільні дні до та після Воздвиження, які отримали навіть власні літутргійні читання.
10 та 11 вересня поклонитися св.Хресту приходили чоловіки, а 12-13 – жінки. Поклоніння відбувалося після Утрені до полудня. На четвертий день поклоніння, 13 вересня на Утрені на 50 псалмі, на третьому антифоні та замість Трисвятого приписується співати «Спаси Господи людей твоїх…», або «Хресту Твоєму поклоняємося». В одному зі списків типікону збереглися детальні вказівки на читання за Літургією, де, зокрема згадується тропар «Спаси Господи» та замість «Святий Боже».
Також відомий особливий чин Воздвидження Хреста, який звершувався в храмі Софії під час великого славослів’я перед урочистим внесенням Хреста до вівтарної частини. Древні манускрипти нам розповідають, що після чину Возджвиження співом «Хресту Твоєму…» розпочиналася Божественна літургія. Після відправи Хрест при великій кількості народу переносили з храму до Царгородського релікварію, який у XIII столітті було пограбовано хрестоносцями.
У сучасній церковній практиці «Воскресіння Христове бачивши» виконується під час Пасхальної Утрені після 6-ої пісні канону; щодня впродовж часу від Великодня до Вознесіння (включно);
на недільній Утрені (крім утрені Квітного Тижня (Вербної Неділі); Утрені Лазаревої суботи; свята Воздвиження Хреста Господнього. На Великдень, у Великодню седмицю та неділі від Великодня до Вознесіння пісня співається тричі. В інші дні – один раз. Крім того спів включено в чин пасхального відспівування померлих. Під час Великого посту на Хрестопоклонній неділі тропар «Хресту Твоєму» виконується під час всезагальному поклоніння винесеному на середину храму прибраному Хресту.