Усікновення глави святого пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана


Щороку 11 вересня православні віруючі відзначають усікновення глави Іоанна Предтечі.

Святий Іоан Хреститель був кинутий до в’язниці царем Іродом Антипою, правителем Галілеї. Про його мученицьку кончину оповідають Євангелія від Матфея (Мф 14., 1-12) і Марка ( Мк 6., 14-29).

У царя була законна дружина, дочка аравійського царя Арефи. Ірод залишив її і жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата. Пророк Іоан неодноразово викривав його, але цар не посмів заподіяти йому зла, бо шанував Іоана Хрестителя як пророка і боявся народного гніву.

У день свого народження Ірод влаштував багатий бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іроду, що той поклявся перед гостями дати їй усе, чого б вона не попросила. Саломія пішла до матері за порадою. Іродіада навчила доньку просити голову св. Іоана Хрестителя на блюді. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не міг порушити необережну клятву.

Святому Іоанові Хрестителю відтяли голову і віддали Саломії. За переказами, голова продовжувала викривати Ірода і Іродіаду. Злісна Іродіада сколола язик пророка шпилькою і закопала голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина царського урядника Хузи, таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала її на Єлеонській горі, в одному з маєтків Ірода. Тіло св. Іоана Хрестителя взяли його учні і погребли його.

Божий гнів обрушився на тих, хто зважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову св. Іоана Предтечі, а тіло її так і не знайшли.

Аравійський цар Арефа рушив зі своїм військом проти Ірода і завдав йому поразки. Римський імператор у гніві заслав Ірода разом з Іродіадою в Іспанію, де вони загинули.

Через багато років після страти св. Іоана Хрестителя, коли земля, в якій спочивала посудина зі святою головою Предтечі, перейшла у власність благочестивого вельможі Інокентія, посудина була знайдена при будівництві церкви. Інокентій дізнався про велич святині за чудесами й ознаками, що відбувалися при цьому. Але перед своєю кончиною, боячись щоб святиня не була зневажено іновірцями, він знову заховав її в тому ж місці.

Минуло багато років. Церква, побудована Інокентієм, занепала. У дні імператора Костянтина двом ченцям, які прийшли на поклоніння в Єрусалим, двічі з’явився св. Іоан Хреститель і вказав місце знаходження своєї чесної глави. Відкопавши святиню, іноки поклали її в мішок з верблюжої вовни й вирушили додому, але по дорозі зустріли незнайомого гончаря, якому довірили нести дорогоцінну ношу. Тоді гончареві з’явився сам Предтеча і наказав втікати від недбайливих ченців разом із ношею.

У сім’ї гончара чесна глава зберігалася і передавалася з покоління в покоління в запечатаній посудині, поки нею не заволодів священик Євстафій, заражений єрессю аріанства. Користуючись чудодійною силою, що виходила від глави, він спокусив безліч людей в єресь. Коли ж його блюзнірство відкрилося, він утік, закопавши святиню в печері поблизу Емесси, сподіваючись згодом знову забрати її.

Але Бог цього не допустив. У печері оселилися благочестиві ченці, і виник монастир. У 452 р. архімандриту монастиря Маркелові св. Іоан вказав у видінні місце переховування своєї голови, і вона була знову знайдена. Святиню перенесли в Емессу, а потім до Константинополя.

Свято першого і другого чудесного знайдення глави Іоанна Хрестителя відзначається Церквою 24 лютого. Близько 850 р., коли в Константинополі виникли заворушення, пов’язані із засланням святителя Іоана Золотоустого, глава св. Іоана Хрестителя була віднесена в Емессу, а звідти, під час набігу сарацинів, – до Коман, де була захована пізніше, в часи іконоборчих гонінь.

Після відновлення іконошанування Патріархові Ігнатію вночі на молитві було вказане місце, де зберігалася чесна глава. Святиня знову була знайдена і перенесена в придворну церкву; частина її зберігається на Афоні. Свято третього знайдення глави св. Іоанна Предтечі – 25 травня.

Підготував Андрій Говера.