Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський


18 лютого Православна Церква вшановує пам’ять великого угодника Божого, молитовного заступника, чудотворця та духовного світильника землі Сіверської – святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського (1696).

Святитель Феодосій народився у 30-х роках XVII ст. на Поділлі в родині ієрея Микити Углицького та Марії. Є думка про належність роду Углицьких до українських православних шляхтичів Полоницьких-Углицьких. Один з Полоницьких, ймовірно, брат святого Феодосія Євстафій (Остафій, Остап) Полоницький, служив у польському війську, потім перейшов до лав українського війська гетьмана Богдана Хмельницького, потім – гетьмана Івана Виговського. Родичами святого Феодосія були Іоанн Углицький, київський протопоп, який підписався 25 липня 1687 року під актом обрання Івана Мазепи гетьманом на Коломацькій раді, та Йоаникій Углицький, ієромонах Видубицького монастиря у Києві, і його небіж Василь Полонецький. У Коломацькому акті є підпис і самого святого Феодосія, який був тоді ігуменом Єлецького Свято-Успенського монастиря в Чернігові та намісником преосвященного Лазаря (Барановича).

18 лютого 1696 р. св. Феодосій (Углицький) упокоївся в Бозі. Його було поховано у Свято-Преображенському соборі м. Чернігова. Невдовзі по смерті святителя Феодосія його мощі стали чинити чудеса. Його спадкоємець по кафедрі архієпископ св. Іоанн (Максимович) тяжко захворів, але чудесно одужав внаслідок дії святих мощей. Потім святий Феодосій являвся йому уві сні, закликаючи ревно молитися, сповідуватися, причащатися, виконувати устави Святої Церкви тощо. На знак подяки св. Іоанн склав похвалу св. Феодосію, тропар та кондак.

Святі мощі у XVIII-XIX ст. у різний час двічі перекладалися в новий гріб, причому рештки старого гробу розбиралися по шматочку віруючими. Після того як у 1824 р. чернігівський купець Горбунов (колишній старообрядець) чудесно зцілився після молитви до св. Феодосія (Углицького), він замовив новий гроб для мощей (цього разу дубовий, але обкладений мідними посрібленими дошками, а зверху — позолочений), і мощі були перекладені до нього. Коли мощі виявилися нетлінними, то присутні при цьому представники старообрядців з Дону та Кубані, які відмовлялися визнати благодатність Православної Церкви після реформ Патріарха Никона, визнали свою помилку і повернулися в лоно православ’я.

Біля цього гробу вже не припинялися чудесні зцілення, і врешті Синод вжив заходів щодо офіційної канонізації святителя. Було під присягою засвідчено 49 чудесних зцілень останніх років. 9 вересня 1896 p., через 200 років по смерті св. Феодосія, було відкрито його гріб, і мощі знову були знайдені нетлінними. Ця подія завершила процес канонізації св. Феодосія (Углицького). Мощі були перекладені у новий кипарисовий гріб і срібну раку, яку урочисто поставили в Спасо-Преображенському соборі в Чернігові. На певний час мощі тоді були відкриті, і свідками їх нетлінності стали понад 150 тисяч вірних православних, відбулися чудесні зцілення.

Пам’ять св. Феодосія вшановується 18 лютого і 22 вересня (знайдення і перенесення святих мощей).

Підготував Андрій Говера.