Проповідь у день Різдва Пресвятої Богородиці


різдво богородиці1Сьогодні ми святкуємо велике дванадцятидесяте свято – Різдво Пресвятої Богородиці. Це свято розкриває не тільки подію народження Божої Матері, а й усю сутність нашого християнського життя. Якби не було Різдва Пресвятої Богородиці, історія людства пішла б іншим шляхом.

Із народженням Матері Божої ми бачимо інший розвиток подій: це Різдво Ісуса Христа, Його проповідь, страждання на Голгофі, і найважливіше – Воскресіння із мертвих. А у воскресінні із мертвих Спасителя розкривається майбутня перспектива людині – вона стає безсмертною у Царстві Небесному. Тому історія людства пішла іншим шляхом: люди, творячи Божу правду, втілюють ідеали Царства Божого на землі з надією отримати вічне життя, як він нам заповідав: «Нехай буде воля Твоя як на небі так і на землі». Тому свято Різдва Пресвятої Богородиці розкриває всю сутність нашого християнського життя.

Народження у світ людини – це велика таємниця. Це справжнє диво, бо у світ приходить нове життя. Невідомо, що принесе новонароджена людина у світ, що їй подарує життя. Саме тому батьки і родичі з великим трепетом зустрічають кожну дитину. Чи буде вона талановитою, розумною? Чи збагатить вона загальнолюдську скарбницю історії?

Чим відоміша людина у світі, тим урочистіше святкують день її народження. Народження Пресвятої Богородиці є джерелом всесвітньої радості і втіхи. В особі Богоматері Бог дарував світу ту жінку, яка народила Спасителя світу Господа нашого Ісуса Христа. Про це сповіщав пророк Ісая за сімсот років до її народження: «Ось Діва зачне в утробі і породить Сина Еммануїла» (Іс. 7.14).

Святий апостол євангеліст Лука повіствує нам, що Марія після того, як ангел Господній сповістив Їй про те, що Вона зачне від Духа Святого, пішла навістити свою тітку Єлисавету. Коли Богородиця прийшла в дім Захарії і привітала Єлисавету, то заграло дитя в утробі її, і сповнившись Духа Святого, Єлисавета вигукнула гучним голосом і сказала: « Благословенна Ти в жонах, і благословен плід утроби Твоєї! І звідки це мені, що Мати Господа Мого прийшла до мене?» (Лк. 1.39-43).

Це була перша похвала висловлена на честь Матері Божої. А Божа Мати, сповнившись того ж пророчого духу, сказала про Себе для всіх нас: «Величає душа Моя Господа і зрадів дух Мій у Бозі Спасі Моїм… ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди» (Лк. 1.48). Це означає, що про неї не тільки знатимуть всі – її будуть прославляти всі наступні покоління людей. Дух Святий її просвітив, що вона вимовила такі слова про себе.

Тому Свята Церква у нинішній день прославляє: «Хто Тебе не величатиме, Пресвята Діво? Хто не прославить Твоє Пречисте Різдво! З тебе вийшов Спаситель світу, Сонце правди Христос Бог наш».

Пресвята Діва, живучи на землі, завжди уникала слави і похвали від людей. Навіть у той момент, коли почула від ангела в день благовіщення, що Вона обрана стати Матір’ю Божою, Вона дякує Богові за це, але бачить Себе смиренною рабою. І навіть тоді, коли народ прославляв її сина Ісуса Христа за Його чудеса, коли урочисто зустрічали і проводжали Його, – Пресвята Мати не приходила розділяти славу зі Своїм Божественним Сином. Навпаки, вона просила Його опіки над грішними людьми – згадаймо хоча б чудо на весіллі в Кані Галилейській і наречений не був осміяний, що гостям забракло вина.

Але як би Пресвята Діва не уникала людської похвали, славу Богоматері виявляла сама Божественна благодать. Коли одного разу люди слухали Спасителя, дивувалися словами Його, якась невідома жінка з натовпу вигукнула гучним голосом: «Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе» (Лк. 11.27). Жінка не знала, хто ж Та, що носила в утробі Своїй і народила цього Чоловіка, з уст Якого лунають божественні слова, але вона висловила привселюдну хвалу Матері Божій. І Спаситель, почувши ці слова, не лише не відкинув похвали Матері Божої, а ствердив їх словами: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 11.28). Слухати Слово Боже – означає приймає всі пророцтва про Діву Богородицю, що були і в Старому Завіті. Це було перше привселюдне прославлення Тієї, Яка стала Матір’ю Самого Бога.

І тепер Пресвята Богородиця стала надійним пристановищем для всіх, хто шукає спасіння. Святитель Димитрій Ростовський навчає: «Коли праведний Господь за часів Ноя захотів покарати увесь світ водами потопу, тоді залишив для всіх видів звірів один засіб спасіння – Ноїв ковчег. Хто не зайшов у нього, той загинув. Так і буде перед другим пришестям Господнім: хто прибігає під покров – Пресвятої Богородиці, той спасеться. А той, хто не бажає її заступництва під її покровом, неодмінно буде скинутий дияволом у вічне вогненне озеро».

Дорогі браття і сестри, Матір Божа піклується про весь християнський люд, любить усіх, хто прибігає до Неї з надією на Її допомогу. Ми, християни, повинні завжди шанувати і прославляти Богородицю і завжди дякувати Їй за великі щедроти і милість, які Вона подає всім нам і всьому роду людському. У нинішній день промовмо до неї: «Пресвята Богородице, спаси нас!»

Протоієрей Василь Дідик.