Преподобного Амфілохія Почаївського вшанували соборною молитвою у його рідному селі

Автор:

12 травня 2018 року, коли Свята Православна Церква вшановує пам’ять великого подвижника та святого ХХ століття  – преподобного Амфілохія Почаївського, у його рідному селі, Малій Іловиці Шумського району, молитовно відзначили річницю зачислення преподобного Амфілохія до лику святих.

У Свято-Амфілохіївському храмі с. Мала Іловиця, що збудований на тому самому місці, де заповідав преподобний, було звершено соборне богослужіння. Урочисту Літургію очолили архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор і  єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло. Преосвященнійшим владикам співслужили благочинні та духовенство не тільки Тернопільської єпархії, а й з Хмельниччини, Рівненщини, Волині, Львівської та Івано-Франківської областей.

Вшанувати пам’ять великого подвижника української землі прибули паломники, які у спільній молитві прославляли преподобного, під час богослужіння прийняли Таїнство Сповіді та причастилися Святих Тіла і Крові Господніх. Уперше серед паломників були військові 44-ї окремої артилерійської бригади.

Під час запричасного із повчальним словом до прочан та парафіян звернувся Кременецький благочинний протоієрей Володимир Буграк, котрий розповів про подвижницьке життя преподобного.

Під час Богослужіння архієпископ Нестор рукоположив іподиякона Віктора Урбанського на диякона.

Після відпусту було звершено водосвятний молебень, після якого преосвященнійші владики окропили всіх освяченою водою.

По завершенні богослужіння до численних присутніх із повчальним словом звернувся архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор. Владика нагадав, що за життя преподобний отець Амфілохій багато терпів і страждав: і від братії Лаври, і від тодішньої комуністичної влади, і від людей навколо нього, котрі називали себе його учнями й послідовниками, але насправді намагалися використати свою наближеність до преподобного лише для своїх особистих інтересів.

«Чому життя преподобного було таким важким? Ми розуміємо, що за рахунок страждань, твердого стояння у вірі він досягнув спасіння і Царства небесного. Але причина терпінь була і в тому, що за життя преподобного ми не мали ні Української держави, ні Української Церкви. Радянська влада через КДБ та інші структури намагалася знищити Церкву. На жаль, і серед священиків, і серед парафіян було багато людей слабкої віри, які боялися, що Церква може зникнути», – пояснив архієпископ Нестор.

Владика підкреслив, що преподобний Амфілохій Почаївський, будучи постійно гонимим з боку радянської держави і навіть збоку Церкви, братії монастиря, твердо вірив. І ще живі люди, котрі пам’ятають, як він казав: «Мене тут не буде, але на цьому місці буде храм і монастир».

«Звичайно, преподобний отець розумів, що в радянські часи держава не дозволила б побудувати храм і тим паче відкрити новий монастир. Але він по Божому благословенню знав, хоч і не говорив про це прямо, що в Україні буде Українська Церква, а вона може бути тільки при незалежній Українській державі. І сьогодні все те, що ми маємо: і сьогоднішня наша молитва, сьогоднішня праця з розбудови нашої держави, з її захисту від окупанта, зі зміцнення і об’єднання Української Церкви, – підвалини цього заклав своєю молитвою, своєю працею і, головне, своєю вірою преподобний отець наш Амфілохій», – сказав архієрей.

Владика Нестор подякував усім, хто взяв участь у спільній молитві, а також передав вітання від митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана, який як голова управління військового духовенства УПЦ Київського Патріархату щороку вшановує преподобного Амфілохія і вважає його покровителем капеланства – всіх священиків, які опікуються українськими військовослужбовцями, духовно їх укріпляючи, допомагаючи в їхній боротьбі проти окупанта. Архієпископ пояснив, що митрополит Іоан у ці миті бере участь у Священному синоді УПЦ Київського Патріархату, на якому мають бути ухвалені рішення, що найближчим часом виллються у результат з об’єднання Української Церкви й українського суспільства.

Керуючий Тернопільської єпархії також подякував за спільну молитву керуючому Тернопільсько-Теребовлянської єпархії єпископу Павлу.

«Владика Павло молиться разом з нами від самого початку, від перших днів, ще коли ми йшли у рідне село преподобного Амфілохія хресним ходом з Великої Іловиці, а проти нас були виставлені сили «Беркуту», щоб часом ми не потривожили наших братів з московського патріархату. Але й тоді ми пройшли, і тепер – коли влада не вже не бореться проти нас, а молиться разом з нами», – додав архієпископ Нестор.

Він нагадав, що владика Павло ще в той важкий час приніс величний дар для монастиря преподобного Амфілохія – ікону преподобного з частичкою його мощей. І під час першої Літургії в Малій Іловиці ця ікона замироточила, показавши Боже благословення.

Єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло, звертаючись до тих, хто прибув на місце, де за заповітом преподобного Амфілохія постав храм і монастир, наголосив на тому, що будувати можна тільки з Божою допомогою: «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі» (Псалом 126), і закликав щодня і щомиті пам’ятати про Бога і підтверджувати нашу віру справами.

«Кожен із нас має замислитися на тим, що коли прийде час, із ким перед Господом на Страшному суді Христовому будемо стояти? Я б хотів з українцями. Ми ж достойні стояти одним народом, однією родиною. Ми достойні, як і всі народи, мати свою Єдину Помісну Церкву. І нині маємо ще більше просити Господа, аби почув наші молитви», – наголосив владика Павло.

Особливу подяку архієрей висловив багаторічному будівничому храму протоієрею Андрію Любуню, чиїми стараннями у Малій Іловиці постав храм і було закладено основу монастиря. Нині його продовжує розбудовувати монах Митрофан, котрий повернувся на рідну Тернопільщину з гори Афон.

Владика Нестор подякував Шумському благочинному протоієрею Миколаю Бабію за організацію святкування річниці святого чудотворця і цілителя Амфілохія, церковному хору із села Кути на Кременеччині, чий спів супроводжував богослужіння, місцевій владі, волонтерам і всім, хто допоміг у розбудові святого місця працею чи коштами. Окремо архієрей наголосив на сприянні й допомозі обласної влади й подякував головам обласних державної адміністрації і ради Степана Барні і Віктору Овчаруку за спільну молитву на батьківщині преподобного Амфілохія, а також працю для розбудови держави й укріплення Української Церкви.

Голова Тернопільської ОДА Степан Барна наголосив на тому, що святий Амфілохій Почаївський – унікальна постать, адже, крім того, що він у комуністичні часи допомагав вояка УПА, зцілював людей зі всіх куточків радянської держави, він завжди виключно говорив українською мовою.

«Сьогодні ми молимося і мріємо про те, що в Україні постане Єдина Помісна Церква, про яку мріяв святий Амфілохій, для якого були три основоположні речі: незалежна Україна, українська мова і Помісна церква. Тому ті кроки, які нині робить влада для об’єднання українських Церков, – це те, що потребує загальногромадянської підтримки», – зазначив Степан Степанович.

Він подякував священикам і мирянам за те, що завжди у молитвах згадують про українських військових, і привітав із Днем матері Ірину Петрівну Мельник і Євгенію Софронівну Макаревич, чиї сини – В’ячеслав Мельник і Борис Макаревич – поклали життя у боротьбі проти російського агресора і його поплічників на Сході України.

До паломників і духовенства також звернувся народний депутат України Михайло Головко, котрий наголосив на важливості об’єднання українських Церков у Єдину Помісну Церкву.

Владика Нестор нагородив депутата Тернопільської обласної ради Володимира Бобка «за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним українським народом» і вручив йому Благословенну патріаршу грамоту з відзнакою.

По завершенні урочистої частини відбувся виступ духового оркестру 44-ї артбригади. Всі охочі мали змогу взяти участь у спільній трапезі.

 

Більше фото на сторінці єпархії у фейсбуці.