Не допускаймо зневаги християнських символів!

Автор:

Ще з часів зародження Новозавітної Церкви, віруючі люди широко використовували певні символи та знаки, які зображуючись на одязі, тілі чи предметах побуту, були видимим ознаками приналежності людей до Церкви Христової. Такими знаками в різні часи були зображення Ягняти (Агнця), Риби, Хреста, Корабля, Якоря, Сонця та іншого. За кожним таким зображенням було сховано глибокий богословський зміст. У ці видимі символи Церква одягала невидиму, внутрішню віру в Істиного Бога в Трійці Єдиного. Певні знаки та символи давали можливість засвідчити свої християнські переконання перед випробуваннями та гоніннями, а також, знайти своїх однодумців і братів у православній вірі.

1024px-Stele_Licinia_Amias_Terme_67646

Із часом Церква не переставала використовувати такі символи, але практична потреба в них, така яка була в ранні віки, – відпала. Нині ми можемо та повинні свідчити про свою віру в Бога, а також, виявляти перед усім світом свою приналежність до Церкви Христової не лише таємними символами, але явними вчинками, відкрито та сміливо.

Із часів Сьомого Вселенського Собору 787 року, вершиною богословського символізму Православної Церкви стали не прості символи, але іконописні, містичні зображення святих: ікон Бога, Пресвятої Богородиці, Святих. Тим не менше, згадані символи древньої Церкви залишаються для нас ціннім свідченням християнської свідомості та є важливим історичним і богословським надбанням нашої святої Церкви. Віруючі люди продовжують ставитися до таких зображень і глибокою пошаною та благоговінням.

Тернопільська єпархія УПЦ Київського Патріархату закликає всіх віруючих та невіруючих із пошаною ставитися до християнських символів, а також, нагадує про недопустимість використання їх у профанних цілях: на одязі, на прикрасах, на продуктах харчування, зокрема вина, води, пива та на інших речах. Недопустимо використання для побутових потреб церковних і релігійних видань із зображеннями священних символів, ікон. А також тих, що містять фото християнських святинь, богослужінь із зображення духовенства в облаченні. Нагадуємо про те, що кожен такий випадок є гріхом проти Бога та Церкви, бо це є зневагою святині. Якщо віруюча людина причетна до такого гріха, вона має розбудити в собі щире покаяння та обов’язково розповісти про нього на черговій Сповіді. Якщо до такого гріха допустився священик, то він має прийти з цим гріхом до свого духівника та прийняти від нього належну епітимію.

Священне Писання неодноразово свідчить, що люди, які ставляться до святині без належного страху та віри наражають себе на всілякі небезпеки не лише після смерті, але ще й тут, за земного життя. Так, апостол Павло в своєму посланні прямо пише, що ті люди, які ставляться до святині зі зневагою, без страху, приймають на себе осудження Боже: «Через це багато з вас не¬мiч¬них i недужих i чимало вмирає» (1 Кор.11:30) Через що помирають? Через відсутність благоговіння!

У Старому Завіті знаходимо історію про чоловіка на ім’я Оза, сина одного з левітів – Амінадава. Він був сучасником царя Давида, який після перемоги над фелистимлянами захотів перенести Ковчег Завіту, найбільшу святиню богообраного народу, до Єрусалиму. Під час урочистої процесії підвода з Ковчегом нахилилася, і Оза, який в цей момент вів волів, захотів рукою підтримати святиню. Але в ту ж мить, яку торкнувся Ковчегу Завіту, Оза впав додолу мертвий, будучи покараний Богом за зухвалість і невірство. Оза був покараний смертю за те, що наважився торкнутися неосвяченою рукою до святині (2 Цар. 6:7). Так бачимо, що великим гріхом у Господніх очах є не тільки недостойна поведінка та неналежне ставлення до священних речей, але навіть благочестиві наміри, які звершуються непоствяченими людьми. Саме тому в Православному храмі не можна мирянам входити у вівтар, торкатися святого Престолу, Жертовника чи священних речей на ньому.

Всі церковні речі, освячені молитвою чи зображенням християнських символів, які можна використовувати – використовуємо з благоговінням та пошаною. Ті речі, які можна використовувати, але такої потреби більше немає через наявність аналогічних кращих і новіших – шукаємо можливість віддати потребуючим братам і сестрам чи тим парафіям, де в них є потреба. Речі, які втратили свій вигляд і належний стан (хрести, ікони, облачення) необхідно знищити з молитвою згідно традиції Церкви – спалити, а попіл закопати під дерево чи пустити по воді, перед цим ретельно переконавшись, що згадані речі не мають історичної чи іншої цінності. У будь-якому випадку, священні речі недопустимо зневажати, бо через них ми зневажаємо і первообраз – символи чи тих, хто на них зображений. Будемо приступати до святині лише «Зі страхом Божим і вірою»!

Тернопільська єпархія УПЦ Київського Патріархату


Що ви маєте знати про Артос

Автор:

Артос – особливий хліб або ж просфора великого розміру, котра освячується священнослужителями в день Святої Пасхи. Саме слово грецьке, у перекладі – квасний хліб. Інші назви Артоса – «Дарник», або «Просфора всеціла» (на відміну від тієї, з якої витягується Агнець або частички). На Артосі зображений хрест, на якому видно лише терновий вінець, але немає Розп’ятого – це ознака перемоги Христової над смертю, або зображення Воскресіння Христового.  Також на нього зверху може бути бути покладено особливу «артосну» ікону Воскресіння Христового круглої форми. Під час святкових Пасхальних хресних ходів, що звершуються щодня упродовж Світлого тижня, Артос обов’язково обноситься навколо храму.

Перші згадки про використання Артосу історики пов’язують з Евергедитським типіконом (І пол. XІІ ст.) Там чин освячення Артосу або « чину піднесення Артосу за великодніми трапезами) тісно пов’язаний своїм походженням із «Чином про панагії» (чину піднесення просфори на честь Пресвятої Богородиці за трапезами протягом всього року). Згідно його вказівок у Світлий понеділок після трапези настоятель благословляв принесені хліби словами «Благословен Бог наш, що живить нас». І далі, всі співали «Христос Воскрес». А в суботу принесені хліби розділялись та роздавались перед трапезою. Історію Артосу також пов’язують із святими Апостолами, які після Вознесіння Господнього завжди залишали для Нього частку хліба, тим самим зображаючи Його присутність посеред них на трапезах  (Мф. 28, 20).

Сам Спаситель наш Ісус Христос називав себе «Хлібом Життя» «Я є хліб життя, хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.» (Ин. 6, 35).

Після заамвонної молитви Великодня, священнослужителі кадять столик з Артосом та читають молитву освячення (на солії або поруч з Царськими вратами). У ній вони просять «зглянутися на хліб цей, і благословити і освятити його». «А нас, що приносимо його й цілуємо та споживаємо, учасниками Твого небесного благословення сотвори і всяку хворість і недуги від нас Твоєю силою, здоров’я всім подаючи, віджени». Закінчивши молитву, священик тричі окроплює святою водою Артос «во імя Отця, і Сина, і святого Духа. Амінь» Після освячення священик кладе Артос на аналой, а люди по черзі цілують, приймаючи антидор.

Артос не з'їдають одразу ж, а благоговійно зберігають упродовж цілого року, вживаючи по потребі.Артос не з’їдають одразу ж, а благоговійно зберігають упродовж цілого року, вживаючи по потребі.

Після освячення у Святу і Велику Неділю Пасхи Артос стоїть на тетраподі, а люди цілують його разом із іконою Воскресіння Христового до Фоминої (Провідної) неділі. Тоді, по закінченні Літургії, священик ще раз молиться до Бога вийшовши перед тетрапод. Правда, Церковний устав приписує звершувати це у Світлу суботу, однак практика парафіяльних храмів, на відміну від кафедральних соборів чи монастирів нині дещо інша.

Там він читає т.зв. «Молитву на роздроблення Артоса». У ній духовний отець від імені громади так звертається до Бога: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш, Хлібе ангельський, Хлібе життя вічного […] зглянься й тепер щиро благаємо Тебе, на молитви й подяку нашу, і як благословив ти п’ять хлібів у пустелі, так і тепер благослови хліб цей, щоб усі що споживатимуть його, сподобилися від Тебе тілесного й духовного благословення і здоров’я з ласки й щедрости Твого чоловіколюбства…». Далі Артос заноситься у вівтар, де церковнослужителі з максимальною увагою та благоговінням розділяють його «роздробляють» на невеликі частинки, та роздають вірним для подальшого зберігання та побожного вживання при потребі.

Слід нагадати, що Артос не з’їдають одразу ж,  а благоговійно зберігають упродовж цілого року, вживаючи  по потребі. Віруючим потрібно з особливою увагою слідувати, щоб Святий Хліб не зацвів, чи не був пошкоджений гризунами чи іншими шкідниками. Особливо треба звернути увагу на те, щоб Артос вживався регулярно, і його кількість вистачала саме до нової Пасхи. Не потрібно колекціонувати залишки святині за останні двадцять років. Вживають Артос, зазвичай, натщесерце, після ранкової молитви, і завжди зі словами «Христос Воскрес!». Існує переконання, що в особливих випадках Артос може замінити собою Святе Причастя. Звісно, таке порівняння є суттєвим перебільшенням, тим неменше, благоговійне вживання в особливо складні моменти життя, тим більше – при загрозі смерт,і може принести суттєву користь та зцілення душі та тіла.

Артос можна уподібнити старозавітним опріснокам, які древній Ізраїль, звільнений від Єгипетського рабства, споживав у дні пасхальної седмиці (Вих. 12, 15-20). Святий Кирило, єпископ Туровський, який жив в XII столітті, в своєму слові на Неділю нову говорить: «Як євреї із Єгипту по пустині несли, на своїх головах опрісноки (Вих. 12, 34), доки не перейшли Червоного моря, і тоді, посвятивши хліб Богу, розділили його між всіма, і всі, хто їв були здорові і страшні для ворогів, так і ми, спасені Воскреслим Владикою від рабства уявному фараону-дияволу, виносим з дня Воскресення Христового священний хліб — артос на протязі цілого тижня і, накінець, посвятивши цей хліб Богу, споживаємо від нього і зберігаємо його на здоров’я тілам і душам нашим».


Страсний тиждень – здійснення нашого спасіння

Автор:

111Важко помилитися, назвавши Страсний тиждень найважливішим тижнем усього церковного року. За переконанням одного відомого православного священика, християни навряд чи мають щось краще та корисніше для душі, ніж служби Страсного тижня. Це справді найпрекрасніше, найглибше, найталановитіше та найбільш богодухновенне з усього, що було народжене людським генієм.

Детальніше


Очільник єпархії звершив Всенічне бдіння напередодні свята Входу Господнього до Єрусалиму

Автор:

У суботу Лазареву, 8 квітня 2017 р. напередодні свята Входу Господнього в Єрусалим, Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький, очолив відправу Всенічного бдіння в Кафедральному соборі святих рівноапостольних Костянтина і Єлени м.Тернополя. Детальніше


10 порад людині, яка хоче йти до Сповіді

Автор:

spovidjЗвичайно, духовне життя християнина настільки динамічне та багатогранне, що в короткій розмові ми не зможемо охопити й долі всього спектру питань, які можуть виникати в  тих, хто робить свої перші  свідомі кроки в храмі. Тим не менше, я дуже сподіваюся на те, що цей текст нагадає всім нам про потребу регулярної Св.Сповіді та її важливість у справі нашого духовного та фізичного оздоровлення. Детальніше


19 березня – Хрестопоклінна неділя

Автор:

Post-3-21Особливість цієї неділі — пісня “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо”. Поговоримо про її цікаву історію появи та використання в минулому та тепер.

Детальніше


10 причин, чому вам не варто йти на «загальну» Сповідь

Автор:

1Давайте сьогодні поговоримо про те, що не завжди речі, які видаються нам правильними насправді є добрими, і що в маленьких дрібницях часто приховано великі небезпеки. І ще зауважу. Нічого принципово нового в моїх текстах немає. Сам нічого від себе не пишу, тільки узагальнюю та разом із вами роблю висновки з прочитаного та вивченого в різний час від мудрих людей. Детальніше


Про особливості відправи богослужінь Великого посту

Автор:

заплетнюк_пістВеликий піст, Свята Чотиридесятниця – унікальний у всіх сенсах час церковного року. Віруючі люди посилюють свої духовні подвиги, звертаючи особливу увагу на власне внутрішнє та зовнішнє життя, його ритм і наповнення. Невід’ємною складовою цих днів для православних християн є участь у храмових богослужіннях. У цьому тексті ми коротко поговоримо про те, чим особливими є постові служби та згадаємо деякі правила, які варто знати відвідуючи їх. Детальніше


Тернопільський архієрей молитовно відзначив 11-ту річницю перебування на кафедрі

Автор:

DSC_09545 березня 2017 року, в неділю 1-шу Великого посту, день свята Торжества Православ’я, Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький, очолив відправу уставних богослужінь у кафедральному соборі святих рівноап. Костянтина та Єлени міста Тернополя. Напередодні –  в суботу ввечері – архієпископ Нестор молився на Всенічному бдінні в цьому ж храмі.

Детальніше


Тематика православних богослужінь Великого посту

Автор:

Відомо, що кожна недiля Великого посту має свою назву. Серед її семи тижнiв першу недiлю називають Недiлею Торжества Православ’я. Третя недiля посту називається Хрестопоклiнною. Четверта недiля посту – це недiля Iоана Лiствичника, а п’ята – Марiї Єгипетської. Наступна – шоста недiля посту – Вербна, або, як ще її називають, Квiтна. Пiсля цiєї недiлi починається Страсний тиждень, що триває до Великодня. Чому такi назви? Детальніше


Сторінка 1 з 3123